Технічні вимоги до сталевих опор ЛЕП і порталів ВРП: конструкція, зварювання, цинкування

Які документи за що відповідають

Вимоги до сталевої опори ЛЕП чи порталу ВРП задає не один документ. ПУЕ (ред. 2026 р.) відповідають за навантаження, розрахункові режими, заземлення й відстані на відкритих розподільних установках. Сталеві елементи розраховують і конструюють за ДБН В.2.6-198:2014, виконання конструкцій (геометрію, зварювання, болтові з’єднання, контроль) описує ДСТУ EN 1090-2:2019, а цинкове покриття — ДСТУ EN ISO 1461:2024.

Конкретні числа для вашої опори вписує проєкт, а цех виготовляє за кресленнями КМД. Креслення КМ і КМД ми розробляємо або беремо від замовника (Розробка креслень КМД). Якщо потрібного числа в проєкті немає, ми його не вигадуємо, а уточнюємо в проєктувальника. Таблиця нижче показує, що саме вказують у КМД і де кожну тему розібрано докладно.

Допуски й обсяг контролю для конкретної опори задає проєкт; числа з наших статей — орієнтири з чинних норм і даних виробництва.

Навантаження й розрахунок

Розміри стійки й фундаменту опори ЛЕП визначають горизонтальні навантаження: вітер на конструкцію, вітер і ожеледь на проводи й троси, обрив проводів. Режими розрахунку й повторюваність навантажень беруть за ПУЕ (ред. 2026 р.). Для опор і фундаментів повторюваність залежить від класу безвідмовності, який задає напруга лінії, і зростає від 30 років для ліній до 1 кВ до 500 років для ліній 500–750 кВ. Режими й класи розібрано в статті Навантаження на ПЛ і опори ЛЕП, а райони за вітром — у статті про вітрові райони України.

Опори й фундаменти розраховують за методом граничних станів (ПУЕ, п. 2.5.25), сталеві елементи перевіряють за ДБН В.2.6-198:2014. Таблиця А.1 додатка А цього ДБН відносить опори ПЛ до категорії А III, і це прямо впливає на вибір сталі. Клас наслідків об’єкта вказує проєкт або замовник, ми його не встановлюємо (Класи наслідків СС1–СС3).

Тип опори за призначенням (проміжна, анкерна, кутова, кінцева) задає навантаження, а отже й конструкцію: Види опор ЛЕП за призначенням. Типові решітчасті опори проєктували за нормами, які відтоді оновлювалися, тому для нової лінії їх перевіряють розрахунком і за потреби посилюють вузли (Типові решітчасті опори ЛЕП). Багатогранну опору розраховують під конкретну лінію.

Стійка й секції багатогранної опори

Стійка багатогранної опори — усічена піраміда з шістьма й більше гранями. Її гнуть з листа на пресі 2000 т (лист завтовшки до 25 мм, довжина згину 12 м) і зварюють поздовжнім швом. Відправна секція зазвичай не довша за 12 м: так її зручно перевозити, і так вона проходить через прес і ванну цинкування. Стійка до 12 м іде однією секцією, вища складається з кількох.

Секції з’єднують фланцями або телескопічним стиком. У фланцевому з’єднанні висота змонтованої стійки точно збігається з проєктною. У телескопічному секції входять одна в одну й тримаються на заклинюванні, тож сума їхніх довжин перевищує висоту на довжину стиків. Довжину стику, допуск на неї й позначки заклинювання вказують у КМД (Вузли багатогранних опор).

Спосіб закріплення залежить від ряду опор. У наших рядах він такий.

Фундамент, захист підземної частини й люк

Якщо опору ставлять у пробурений котлован, зворотну засипку виконують піщано-гравійною або піщано-цементною сумішшю. Підземну частину стійки покривають бітумом завтовшки не менше 3 мм або іншим ізоляційним покриттям: на довжині 3,5 м від комля для ліній 35 кВ і 4,5 м для ліній 110 кВ.

Проєкт фундаменту ми виконуємо за окремим замовленням і за окрему оплату, або лише передаємо навантаження на фундамент, і проєктує його замовник (Фундаменти для щогл, веж і опор ЛЕП). Закладну з анкерними болтами постачаємо і разом з опорою, і окремо від неї (Фундаментні закладні ФПО, ФПМ, ФКМ).

У люк силових опор вварюємо посилену раму, товщину якої визначає проєкт. Люк вирізає частину стінки, тому переріз у його зоні розраховують як ослаблений.

Сталь для опор

Марку й клас сталі вказує проєкт: їх добирають за призначенням елемента, групою конструкцій і розрахунковою температурою району. Що нижча температура, то жорсткіші вимоги до ударної в’язкості. У замовленні клас міцності й марку за стандартом пишуть разом, а заміну на рівноміцну сталь погоджують із проєктною організацією.

Позначка «Ст3» без індексу неповна. Ст3кп належить до класу С235, який за таблицею Г.1 ДБН В.2.6-198:2014 не допускається в групі конструкцій 2, а для опор ПЛ — і в групі 3. Прокат для будівельних сталевих конструкцій постачають за ДСТУ 8539:2015. Вибір кроками з таблицями описано в статті Як вибрати марку сталі за ДБН.

Зварні шви й їх контроль

Шви опор виконують за затвердженою технологією, зварюють кваліфіковані зварники. Вимоги до якості зварювання плавленням задає серія ДСТУ EN ISO 3834, а допустимі нерівності шва — рівні якості за ДСТУ EN ISO 5817:2022. Який рівень якості й клас виконання (EXC) потрібен, вказує проєкт: клас виконання визначають за додатком У до ДБН В.2.6-198:2014 у редакції Зміни № 1.

Тип з’єднання, катет, довжину шва й місце виконання (цех чи монтаж) записують у КМД, цех замість проєктувальника їх не обирає (Типи зварних з’єднань і швів). Шви приварювання фланців виконують із повним проваром.

У цеху оглядають усі шви, зокрема поздовжній шов стійки. Внутрішні дефекти виявляє ультразвуковий контроль, який виконуємо ми. Радіографічний контроль ми не виконуємо, тож про таку вимогу краще повідомити до укладення договору.

Тріщини в швах не допускаються: дефектну ділянку вибирають до здорового металу, заварюють і перевіряють повторно. Що саме перевіряємо на виробництві, описано в статті Контроль якості металоконструкцій.

Болти, фланці й закладні

Фланцеві з’єднання стійок працюють на розтяг, тому клас болтів, тип отворів, спосіб і зусилля затягування записують у КМД, а не лишають на розсуд монтажників. За ДБН В.2.6-198:2014 у фланцевих з’єднаннях з попереднім натягом беруть болти класу не нижче 10.9 (п. 7.8 у редакції Зміни № 1). Метизи ми постачаємо разом із конструкціями, тож клас і покриття вказують у замовленні.

Отвір у фланці лише трохи більший за болт, тому головне — взаємне положення отворів: воно має збігатися з анкерами закладної. Фланець на місці не підганяють, розбіжність виправляють у фундаменті до приїзду опори (Анкерні болти для опор і щогл).

Гайки стопорять контргайкою або іншим засобом від самовідгвинчування, а приварювати їх до стрижня не можна. У болтових з’єднаннях опор ЛЕП різьба має лишатися поза пакетом (п. 16.2.5 ДБН). Отвори в деталях понад 6 мм під цинкування краще свердлити, ніж пробивати: після холодного пробивання біля отвору можуть з’явитися тріщини. Зріз, зминання, затягування й контроль розібрано в статті Болтові з’єднання сталевих конструкцій.

Цинкування й захист від корозії

Основний захист опор ЛЕП і порталів — гаряче цинкування за ДСТУ EN ISO 1461:2024. Мінімальна товщина покриття залежить від товщини сталі: для виробу завтовшки понад 6 мм — 70 мкм локально й 85 мкм у середньому, понад 3 до 6 мм — 55 і 70 мкм. Таблицю й порядок замірів розібрано в статті Товщина цинкового покриття.

Ванна має розмір 13 000 × 1 600 × 3 200 мм, маса одного виробу — до 7 т. Секція завдовжки 12 м проходить у неї за довжиною, а переріз нижньої секції разом із фланцем перевіряють за шириною й глибиною. Довші вироби цинкують секціями, іноді двома заходами, і такий спосіб погоджують окремо (Габарити виробу).

Конструкцію готують під цинкування ще на етапі КМД: передбачають отвори для повітря й стікання цинку, зрізують кути ребер, не лишають закритих порожнин і напусткових з’єднань без замкнутого шва (Проєктування під гаряче цинкування).

Порошкове фарбування обмежене камерою 6 × 1 × 1,8 м, тому опору цілком не фарбують: фарбують секцію чи деталь, що в неї вміщується. Дуплекс (цинк і фарба) узгоджують до цинкування. Опору без цинку захищають лакофарбовим покриттям, погодженим із замовником.

Заземлення опор

За ПУЕ (ред. 2026 р.), п. 2.5.127, заземлюють металеві й залізобетонні опори ПЛ 3–35 кВ, опори з грозозахисним тросом чи іншим блискавкозахистом та опори з апаратами. Найбільший опір заземлювального пристрою задає табл. 2.5.29: від 10 до 30 Ом залежно від питомого опору ґрунту, а за ρ понад 5000 Ом·м — за формулою. Таблицю й особливості для ліній 3–20 кВ розібрано в статті Заземлення опор ПЛ понад 1 кВ за ПУЕ.

Залізобетонні фундаменти опор ПЛ 110 кВ і вище можна використати як природні заземлювачі, якщо анкерні болти металево з’єднано з арматурою (п. 2.5.128). На ПЛ 35 кВ потрібний опір дають штучні заземлювачі (п. 2.5.130). Значення для конкретної лінії проєктувальник бере з чинного тексту ПУЕ, а результат підтверджують вимірюванням після робіт.

На стійці передбачають місце під болт заземлення, але болт є не на всіх виробах. Його місце, діаметр і чисту контактну поверхню вказує проєкт; під порошкове фарбування це місце закривають заглушкою чи стрічкою.

Портали ВРП

Відстані на порталі нормує глава 4.2 ПУЕ (ред. 2026 р.), де відкриті розподільні установки названо ВРУ. Найменші відстані в просвіті між фазами, до заземлених конструкцій і до землі беруть із табл. 4.2.1 (п. 4.2.51, 4.2.54), а за гнучких шин додають відхилення проводу вітром (п. 4.2.52). Значення для 35, 110 і 150 кВ наведено в статті Багатогранні портали ВРП 35–150 кВ.

Багатогранні портали ВРП роблять із гнутих стійок, які кріплять фланцем до фундаменту у вигляді труби. Для 220 і 330 кВ є окрема сторінка (Багатогранні портали ВРП 220 і 330 кВ). Схеми й висоти, яких немає в таблицях, проєктуємо індивідуально. Блискавкозахист ВРУ розібрано окремо (Блискавкозахист ВРУ за ПУЕ).

Приймання й документи

У цеху звіряють із КМД довжини, розміри перерізу, положення й діаметри отворів, перпендикулярність фланців до осі та прямолінійність осі, оглядають шви, вимірюють цинк і перевіряють маркування. Допуски й обсяг контролю для конкретної опори задає проєкт, тому без нього числа ми не називаємо. Якщо закладна йде разом з опорою, її звіряють із фланцем ще в цеху.

Разом із виробом зазвичай просять документи на метал, креслення КМ чи КМД, монтажну схему з інструкцією зі складання, результати вимірювання цинку та відомості про контроль швів. Перелік погоджують до початку виготовлення (Приймання багатогранних опор).

На майданчику перевіряють фундамент і анкерні болти, потім збирають секції й ставлять опору. Технічний нагляд веде замовник, а монтаж виконує партнерська будівельна компанія за проєктом виконання робіт (Збірка й монтаж багатогранних опор).

Нормативи й чинність

ДБН В.2.6-198:2014 «Сталеві конструкції. Норми проектування» — діючий: у реєстрі e-construction є редакція від 7.04.2026, Зміна № 1 чинна з 01.09.2022. ДСТУ EN 1090-2:2019 «Виконання сталевих та алюмінієвих конструкцій. Частина 2. Технічні вимоги до сталевих конструкцій» діє з 01.07.2020 і замінив ДСТУ Б EN 1090-2:2014. ДСТУ EN ISO 1461:2024 діє з 12.01.2024. ДСТУ 8539:2015 «Прокат для будівельних сталевих конструкцій» — діючий.

Для зварювання чинні ДСТУ EN ISO 5817:2022 (рівні якості залежно від дефектів) і ДСТУ EN ISO 3834-2:2022 (вимоги до якості зварювання, частина 2). ПУЕ діють у новій редакції 2026 р.: пункти й таблиці в статті наведено за нею, а остаточні значення проєктувальник звіряє з чинним текстом. ДСТУ Б В.2.6-199:2014 (виготовлення сталевих конструкцій) скасовано з 02.02.2026, тож посилання на нього в старих проєктах і договорах уже не підтверджують вимог.

Згадка документа в цьому переліку не означає заяви про відповідність виробу цьому документу: вимоги до конкретного замовлення фіксують проєкт і договір. Числа цієї статті, які не стосуються норм, узято з наших каталогів і даних виробництва; для вашої опори їх підтверджує креслення.