Технічне обстеження

Порядок обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів встановлює Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257, а як оформлювати результати, визначає Методика, затверджена наказом Мінрозвитку від 06.08.2022 № 144. Технічну методику оцінювання стану описує ДСТУ 9273:2024 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінювання їхнього технічного стану. Механічний опір та стійкість». Право проводити обстеження мають лише атестовані фахівці з кваліфікаційним сертифікатом, що відповідає класу наслідків об’єкта (СС1-СС3) — докладніше в статті Хто має право проводити технічне обстеження.

Обстеження складається з трьох етапів: підготовки, попереднього та/або основного (детального) обстеження й підсумкового документа. Попереднє обстеження — візуальний огляд з вимірами та фіксацією дефектів; основне призначають, коли знайдено дефекти, що можуть знизити міцність, стійкість чи жорсткість конструкцій, і до нього входять інструментальні виміри та перевірочні розрахунки.

Підсумок залежить від підстави: після планового обстеження це паспорт об’єкта (його складають на основі звіту), після обстеження через дефекти чи пошкодження або перед проєктуванням капітального ремонту, реконструкції чи реставрації — звіт із рекомендаціями. Етапи й обсяг робіт узгоджуємо із замовником у технічному завданні; обстеження лише за фотографіями чи кресленнями, без огляду об’єкта на місці, за загальним правилом не допускається. Докладніше — у статті Порядок обстеження й паспортизація.

Для об’єктів класів наслідків СС2 і СС3 обстеження обов’язкове; в інших випадках його проводять за рішенням власника (наприклад, перед встановленням важчого обладнання) або за вимогою закону чи договору. Строки планового обстеження задає проєктувальник у проєктній документації, але перше обстеження має відбутися не пізніше завершення гарантійного строку, а інтервал між обстеженнями не може перевищувати 10 років.

Позапланове обстеження проводять, зокрема, коли під час поточного огляду чи обслуговування знайшли дефекти, пошкодження або деформації; коли об’єкт зазнав впливу, якого не передбачав проєкт (наприклад, надзвичайної події); коли перед проєктуванням капітального ремонту, реконструкції чи реставрації потрібно знати фактичний стан конструкцій. Повний перелік підстав наведено в статті Хто має право проводити технічне обстеження будівель і споруд.

Клас наслідків зазначено в проєктній документації. Якщо об’єкт прийняли в експлуатацію до 10 червня 2017 року і клас не визначено, його встановлюють під час обстеження та записують у паспорт. Що містять звіт і паспорт, розписано в статті Порядок обстеження й паспортизація, від чого залежить ціна — у статті Вартість технічного обстеження будівлі.

Стан конструкцій оцінюють двома способами: зіставляють виявлені дефекти й пошкодження з допустимими значеннями з норм чи проєкту або розрахунком перевіряють їхній вплив на несучу здатність, попередньо уточнивши на місці фактичні навантаження й характеристики матеріалів. Докладно — у статті Діагностика та оцінка технічного стану будівельних конструкцій. Для сталевих конструкцій, зокрема опор і веж, за потреби ще уточнюють марку та властивості сталі й вимірюють фактичну товщину елементів; ознаки зносу металевих опор розібрано в статті Знос і корозія металевих опор.

За результатами огляду, вимірювань і перевірочних розрахунків конструкціям присвоюють категорію технічного стану. Часто користуються шкалою з чотирьох категорій:

• I, нормальний: дефектів, що заважають експлуатації чи знижують несучу здатність, немає;
• II, задовільний: несуча здатність достатня, але є дефекти, які можуть знизити довговічність, тож конструкцію треба захистити;
• III, непридатний до нормальної експлуатації: конструкція перевантажена або дефекти свідчать про зниження несучої здатності; цілісність на час підсилення зберегти можна;
• IV, аварійний: цілісність конструкції на час підсилення зберегти не можна, тому людей виводять із небезпечної зони, а конструкцію негайно розвантажують.

Стан будівлі в цілому визначають за найгіршою категорією її несучих і огороджувальних конструкцій.

Огляд і обстеження не замінюють одне одного: огляд помічає зміни в стані конструкцій, а обстеження з’ясовує їхню причину й вплив на несучу здатність, тому дефекти, пошкодження чи деформації, знайдені під час огляду, є підставою для обстеження.

Огляд — поточне, переважно візуальне спостереження: його організує власник власними силами чи із залученням сторонніх виконавців (наприклад, експлуатаційна служба підприємства), а результатом стають записи про виявлені зміни. Обстеження глибше: його веде атестований фахівець, зазвичай з вимірюваннями та перевірочними розрахунками, а підсумком стає паспорт або звіт.

Оглядають регулярно, а також після подій, які могли пошкодити конструкції (ураган, пожежа, сильні зливи чи снігопади, аварія); в агресивному середовищі, під великим навантаженням чи вібрацією — частіше. Як організувати нагляд і які документи потрібні на об’єкт, описано в статті Нагляд і контроль за станом будівель і споруд.

Під час огляду звертають увагу на:

• основи колон, фундаменти й ділянки з підвищеною вологістю;
• тріщини: нові й ті, що ростуть, зокрема у зварних швах;
• прогини, нахили та інші деформації;
• корозію й стан захисного покриття;
• ослаблені болтові з’єднання та кріплення.