Лінія гарячого цинкування

Ванни хімічної підготовки — сталева конструкція із зовнішнім і внутрішнім спеціальним покриттям. Усі ванни, крім ванни охолодження, мають автоматичну систему нагрівання з бойлером: контролер температури, термопари в корпусах, теплообмінники.

На ділянці контролюють температуру, рівень і концентрацію розчинів. Робочий рівень тримають у межах 250–300 мм від верху ванни, концентрацію щодня перевіряє хімічна лабораторія цеху, а технолог коригує розчини.

Сушильна піч сушить вироби після флюсування й попередньо нагріває їх перед зануренням у розплав цинку. Її нагрівають гази горіння від печі цинкування; є додатковий пальник на природному газі, температура регулюється автоматично. Траверси уздовж печі рухає ланцюговий конвеєр.

Піч горизонтального типу нагріває розплав і підтримує його робочу температуру. Вона складається з печі, ванни цинкування, обладнання для вимірювання й регулювання температури, установки збору білих димів і установки рекуперації відпрацьованих газів.

Ванна розрахована на розплав цинку до 480 °C: її зварено із секцій U-подібного сталевого профілю двостороннім швом зі сталі з низьким вмістом вуглецю й кремнію товщиною 50 мм. Розмір ванни — 12,5×1,6 м, глибина — 3 м, маса — 47 т. Ванну вбудовано в піч; температуру розплаву вимірюють термопарами й регулюють автоматично як у камері згоряння, так і в самій ванні.

Траверси по всьому циклу переміщують мостові двовізкові крани, між прольотами — рейкові візки. Технологічне оснащення (траверси, гаки, петлі з дроту, стійки для навішення й розвішування, гідропідйомник для важких деталей) періодично оглядають, реєструють і перевіряють на знос.

Докладно про кожну технологічну операцію — у статті «Технологічні операції на лінії гарячого цинкування».

Йдеться про гаряче цинкування зануренням у розплав цинку, а не про гальваніку чи холодне цинкування; різницю між ними розібрано в статті Гаряче, гальванічне чи холодне цинкування: що обрати. Основне обладнання для гарячого цинкування ми пропонуємо двох типів: лінію для довгомірних конструкцій (її вузли описано вище) й агрегат для кріплення та дрібних виробів.

Найпомітніша різниця — у печі. На лінії стоїть газова або електрична піч зі сталевою ванною. В агрегаті для дрібних виробів інакше: газова піч відбивного типу з керамічною ванною. Цинк не торкається металевих частин, тому розплав можна гріти до 460–480 °C, а після центрифугування деталі доводиться чистити менше.

На лінії конструкції висять на траверсах, а переносять їх мостові крани. Дрібні вироби йдуть у моторизованих поліпропіленових барабанах: вони обертаються під час занурення й виймання, щоб рідини стікали рівномірно. Секцію підготовки агрегату розраховано і на барабани, і на матеріал на траверсах.

Ванни підготовки в агрегаті мають несучу сталеву конструкцію з внутрішньою ванною з поліпропілену завтовшки 10 мм, для травлення беруть 15–17 % соляну кислоту. Спеціальні добавки в розчинах сумісні між собою, тож між знежиренням і травленням промивати не треба.

Після цинкування кошики діаметром 500 мм і заввишки до 500 мм (у кошик вантажать до 200 кг) потрапляють у центрифугу з гідравлічною кришкою й системою збору крапель цинку. Перекидач і охолоджувальна люлька вивантажують деталі в коробки після охолодження у воді.

Продуктивність цих двох схем обмежують різні вузли. На лінії це годинне завантаження розплаву, його ліміт указано в характеристиках лінії на цій сторінці. В агрегаті орієнтир задає центрифуга: до 2000 кг/год.

Докладніше про обидві схеми — у статті Обладнання цеху гарячого цинкування, а про температури й час кожної операції на лінії — у статті Технологічні операції на лінії гарячого цинкування.