Нагляд за станом будівель: огляди й документація

Організація нагляду

Закон покладає на власника або управителя відповідальність за поточні огляди об’єкта в проміжках між обстеженнями: їх проводять власними силами або із залученням інших суб’єктів господарювання. Як саме облаштувати нагляд, залежить від проєкту й внутрішніх правил власника. Нижче описано схему, яка склалася за колишніми галузевими положеннями, що втратили чинність, і в практиці; це довідкова модель, а не перелік вимог.

За цією схемою виробничі будівлі й споруди під час експлуатації перебувають під систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження цих об’єктів. Власник або уповноважений ним орган створює службу спостереження за експлуатацією будівель і споруд і призначає відповідальних за правильну експлуатацію, збереження й своєчасний ремонт. Служба входить до структури підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб і залежно від чисельності працівників може бути самостійним підрозділом або її функції можуть покласти на відділ капітального будівництва, будівельну групу чи експлуатаційні служби (відділ головного енергетика, транспортний відділ тощо).

Усі виробничі будівлі й споруди підприємства або їх частини (проліт, поверх) наказом керівника закріплюють за цехами, відділами й іншими підрозділами, що займають ці площі. Керівники підрозділів відповідають за правильну експлуатацію, збереження й своєчасний ремонт закріплених за підрозділом будівель, споруд або окремих приміщень і конструкцій. Виявивши відхилення в стані конструкцій, що перевищують нормативні, керівник підрозділу повідомляє службу нагляду й організовує систематичний контроль за станом конструкцій і розвитком дефектів. Якщо конструкції або будівля в аварійному стані, він також призупиняє експлуатацію відповідної частини, організовує евакуацію людей з небезпечної зони й вживає заходів зі стійкості пошкоджених конструкцій до відновлення працездатності об’єкта.

У разі аварії працівники служби нагляду насамперед:

• вживають заходів для порятунку постраждалих і надання їм допомоги;
• вводять у дію план ліквідації аварій (аварійних ситуацій), якщо він є на підприємстві;
• вживають заходів щодо запобігання подальшому поширенню руйнувань, пожежі, викиду шкідливих речовин тощо;
• встановлюють межу небезпечної зони й обмежують доступ людей до неї.

Види оглядів

Крім систематичного спостереження, усі виробничі будівлі й споруди проходять періодичні технічні огляди. За обсягом огляди бувають загальні (обстежують будівлю чи споруду в цілому, включно з усіма конструкціями, інженерним обладнанням, зовнішнім благоустроєм, або весь комплекс будівель і споруд) і часткові (окремі будівлі комплексу, окремі конструкції чи види обладнання, наприклад ферми чи балки). За періодичністю — чергові (систематичні) й позачергові.

Частоту й обсяг оглядів нижче наведено за колишніми галузевими положеннями, які втратили чинність, тому це орієнтир, а не вимога. Для конкретного об’єкта частоту визначають проєкт, умови експлуатації та рішення власника.

За колишніми положеннями чергові загальні технічні огляди проводили двічі на рік — навесні й восени.

Весняний огляд (після сходження снігу) уточнює обсяги робіт із поточного ремонту в літній період і виявляє обсяги капітального ремонту для плану наступного року. Під час нього слід:

• ретельно перевірити стан несучих і огороджувальних конструкцій і виявити можливі ушкодження від атмосферних та інших впливів;
• встановити дефектні місця, що потребують тривалого спостереження;
• перевірити механізми та елементи вікон, ліхтарів, воріт, дверей й інших пристроїв, що відчиняються;
• перевірити стан водостоків, вимощення й зливоприймачів і привести їх до ладу.

Осінній огляд перевіряє підготовку будівель до зими; до цього часу всі літні роботи з поточного ремонту мають бути завершені. Під час нього слід:

• ретельно перевірити несучі й огороджувальні конструкції та усунути щілини й зазори;
• перевірити готовність покриттів до видалення снігу й потрібних для цього засобів, а також стан ринв і водостоків;
• перевірити справність і готовність до роботи в зимових умовах елементів, що відчиняються, вікон, ліхтарів, воріт, дверей та інших пристроїв.

За тими самими положеннями поточний огляд основних конструкцій будівель із важким крановим обладнанням або тих, що експлуатуються в сильноагресивному середовищі, проводили раз на десять днів. Обстеження таких об’єктів, як і будь-яких інших, виконують кваліфіковані виконавці; строки задає проєктувальник у проєкті, а інтервал між обстеженнями не може перевищувати 10 років. Дефекти, виявлені під час огляду, є окремою підставою для позапланового обстеження: як воно проходить, описано в статті Порядок обстеження й паспортизація.

Крім чергових, проводять позачергові огляди після стихійних лих (пожежі, ураганний вітер, зливи чи снігопади, землетруси в сейсмічних районах) або аварій. Особливо суворий режим оглядів потрібен для будівель і споруд на територіях підробітків, на просадних ґрунтах та за постійної вібрації. У старих довідкових матеріалах (чинною вимогою це не є) під час кожного поточного огляду радили швидко оглядати всі конструкції, детально перевіряти не менше 10 % несучих вузлів за візуальною методикою (за потреби з вимірювальними інструментами) і записувати їхній стан у технічний журнал експлуатації. До огляду цих вузлів залучали фахівців монтажних або спеціалізованих організацій.

Періодичність оглядів сталевих конструкцій

Періодичність поточних оглядів залежить від умов експлуатації та інтенсивності впливу. Орієнтири зі старої довідкової таблиці (чинною вимогою вони не є):

Конструкції споруд (галереї, бункерні естакади, градирні тощо) оглядають орієнтовно раз на три місяці.

Документація на об’єкт

Перелік вихідної документації зі старих довідкових матеріалів (склад документів на конкретний об’єкт залежить від проєкту й порядку, за яким його прийняли в експлуатацію):

• акт приймальної комісії про прийняття об’єкта в експлуатацію;
• перелік проєктних, наукових та інших організацій, що брали участь у проєктуванні;
• перелік організацій, що виконували будівельно-монтажні роботи, з видами робіт і прізвищами відповідальних інженерно-технічних працівників;
• комплект робочих креслень, за якими будували об’єкт, зі змінами, внесеними під час будівництва;
• затверджену проєктно-кошторисну документацію та довідку про основні техніко-економічні показники;
• геодезичну схему фактичного розташування інженерних мереж, документи на геодезичну розбивочну основу й геодезичні роботи;
• документи про відведення земельних ділянок і дозвільні документи на виконання будівельно-монтажних робіт;
• документи про геологію й гідрологію майданчика, результати випробування ґрунту й аналізу ґрунтових вод;
• паспорти на обладнання й механізми; документи, що засвідчують якість матеріалів, конструкцій і виробів;
• акти на приховані роботи й акти проміжного приймання відповідальних конструкцій;
• акти випробувань електроустановок і електромереж, пристроїв зв’язку й автоматизації, змонтованого обладнання, технологічних трубопроводів, систем водопостачання, каналізації, газопостачання, опалення й вентиляції, зовнішніх мереж і дренажних пристроїв;
• акти випробувань пристроїв пожежної безпеки, вибухобезпеки й блискавкозахисту; акти радіаційного обстеження;
• акти про виконання протисейсмічних заходів та заходів під час будівництва на просадних ґрунтах, підроблюваних територіях, карстах;
• журнали виконання робіт і авторського нагляду, матеріали перевірок державного нагляду під час будівництва;
• акти приймання будівель, споруд, приміщень і змонтованого обладнання робочими комісіями;
• довідку про відповідність потужностей, що вводяться в дію, проєктним;
• довідки експлуатаційних організацій про забезпечення зовнішніх комунікацій;
• технічний паспорт на будівлю й споруду.