Види опор ЛЕП за призначенням: проміжні, анкерні, кутові, кінцеві

Проміжні опори

Проміжні (підтримувальні) опори стоять на прямолінійних ділянках траси й лише підтримують дроти й троси через гірлянди ізоляторів або зажими — не сприймають поздовжнього натягу проводів, тільки вагу проводів і вітрове навантаження впоперек траси. Це найпоширеніший тип: 80–90% усіх опор лінії — проміжні, тому саме на них найбільше впливає економія маси конструкції.

Анкерні опори

Анкерні опори жорстко закріплюють проводи (натяжними гірляндами чи затискачами) і сприймають різницю натягу проводів по обидва боки — тому їх розраховують на значно більше поздовжнє навантаження, ніж проміжні, і роблять конструктивно міцнішими. Анкерні опори зазвичай ставлять на переходах через споруди, дороги, річки та інші перешкоди, а також там, де змінюється марка, переріз чи кількість проводів — у цих точках лінія повинна витримати навантаження, навіть якщо провід обірветься по один бік.

Кутові опори

Кутові опори стоять у точках повороту траси й сприймають рівнодійну силу від зміни напрямку проводів. Залежно від кута повороту застосовують:

• проміжні кутові — при малих кутах повороту, 15–30°: конструктивно ближчі до проміжних, з підсиленням під бічне навантаження;
• анкерні кутові — при кутах повороту понад 30°: розраховані як анкерні опори, оскільки навантаження від повороту наближається до навантаження від одностороннього обриву.

Кінцеві опори

Кінцеві опори стоять на самому початку й у самому кінці лінії — там, де лінія переходить у розподільчий пристрій підстанції чи інший об’єкт. Вони сприймають одностороннє натягнення всіх проводів і тросів, як і анкерні, тому їхня конструкція аналогічна анкерним опорам.

Транспозиційні опори

На довгих лініях високої напруги фази проводів періодично міняють місцями (транспонують), щоб вирівняти взаємну індуктивність і ємність між фазами та зменшити несиметрію напруг. Опору, на якій виконують таке перепідключення фаз, називають транспозиційною — конструктивно це різновид анкерної опори з додатковими траверсами під схему перепідключення. Такі опори проєктуємо індивідуально під конкретну схему транспозиції.

Нормальні й полегшені анкерні опори, транспозиція, опори на перетинах

За ПУЕ (ред. 2026 р.), п. 2.5.80 і 2.5.134, анкерні опори бувають нормальної й полегшеної конструкції — залежно від аварійного режиму, на який їх розраховують. Для алюмінієвих проводів і сталевих ПС та ПМС усіх перерізів, а також сталеалюмінієвих і з алюмінієвого сплаву до 150 мм² нормальну опору розраховують на обрив проводів двох фаз одного прогону, полегшену — однієї фази. Для сталеалюмінієвих проводів і проводів із термообробленого алюмінієвого сплаву від 185 мм² нормальну опору розраховують на обрив однієї фази. Окремо анкерну опору розраховують на обрив одного троса.

За ПУЕ (ред. 2026 р.), п. 2.5.8, щоб обмежити несиметрію струмів і напруг, на ПЛ від 110 кВ завдовжки понад 100 км потрібен один повний цикл транспозиції фаз. Допускаються неповні цикли, різні довжини відрізків і більша кількість циклів, якщо розрахункова несиметрія не перевищує 0,5 % за напругою й 2 % за струмом зворотної послідовності.

За ПУЕ (ред. 2026 р.) вимоги до опор, що обмежують прогін перетину, залежать від того, що лінія перетинає; остаточні значення для об’єкта проєктувальник бере з чинного тексту ПУЕ.

Порівняння типів опор

Класифікація за іншими ознаками

Крім призначення, опори ЛЕП класифікують і за іншими, незалежними ознаками: за матеріалом (дерев’яні, залізобетонні, металеві багатогранні й решітчасті — порівняння в статті Опори ЛЕП: багатогранні, решітчасті чи залізобетонні) і за кількістю ланцюгів (одноланцюгові й дволанцюгові — див. Дволанцюгові опори ЛЕП).

Чому тип опори важливий для розрахунку

Тип і призначення опори — один з головних вихідних параметрів для проєктування: анкерні, кутові анкерні й кінцеві опори витримують значно більше навантаження, ніж проміжні, тому виходять масивнішими й дорожчими за проміжні опори тієї самої висоти. Правильно вказаний тип у технічному завданні дає точний розрахунок замість запасу «про всяк випадок».

Висота опори залежить і від класу напруги лінії: діапазони для кожного класу 35–750 кВ — у статті Висота опор ЛЕП за класами напруги.

Як розставляють типи опор уздовж траси

Тип кожної опори визначають за планом і профілем траси, а не навмання. Послідовність приблизно така:

• на початку й наприкінці лінії ставлять кінцеві опори; там, де повітряна лінія переходить у кабельну, — кінцеву опору або перехідний пункт (ПО-КВ для ліній 35–110 кВ);
• у кожній точці помітного повороту — кутову опору: проміжну за невеликих кутів (15–30°), анкерну за кутів понад 30°; зовсім малі відхилення траси на кілька градусів може сприйняти й звичайна проміжна опора — це перевіряють розрахунком;
• на переходах через дороги, річки й інші лінії, а також там, де змінюється марка чи переріз проводів, — як правило, анкерні опори; остаточно тип переходу визначає проєкт;
• решту прямих ділянок між вузлами заповнюють проміжними опорами.

Анкерні опори ще й ділять лінію на анкерні ділянки та обмежують поширення аварії: після обриву проводу різницю натягу сприймає анкерна опора, а не ланцюжок проміжних. За ПУЕ (ред. 2026 р.), п. 2.5.135, на ПЛ понад 1 кВ відстань між анкерними опорами не повинна перевищувати: 3 км — на ПЛ до 20 кВ із підвісними ізоляторами (сюди входять і ПЛ 6–10 кВ з такими ізоляторами, див. опори ПЛ 6–10 кВ); 1,5 км (райони за ожеледдю 1–3) або 1 км (4 і більше) — на ПЛ до 35 кВ зі штировими ізоляторами; 10 км — на нових ПЛ від 35 кВ з підвісним кріпленням проводів, а по важкодоступній місцевості та за особливо складних природних умов — 5 км.

Приклад: розкладка опор на трасі 10 км

Умовні дані, не конкретний проєкт: траса 10 км, прольоти по 250 м, повороти 20°, 25° і 45°, один перехід через автодорогу на двох анкерних опорах (по одній з кожного боку). Прольотів 10 000 ÷ 250 = 40, отже опор 41.

Проліт 250 м умовний; на лініях 6–10 кВ прольоти коротші, тож опор було б більше. Кут 45° не перевищує допустимого для наших кутових анкерних опор 110 кВ.

Перевірка: 2 + 2 + 1 + 2 + 34 = 41. Проміжних 34 ÷ 41 ≈ 83 % — у межах типових 80–90 %. Приклад спрощений: реальну розкладку дає проєкт траси.

Що вказати в запиті й яких помилок уникати

У запиті вкажіть довжини сусідніх прольотів, марку й переріз проводів і троса, вітровий та ожеледний райони (навантаження на опори ЛЕП), а для вузлових опор — ще й кут повороту в градусах у кожній точці та причину анкерування. Найчастіші помилки:

• замовити лише проміжні опори, не виділивши вузлові: їх небагато, але вони несуть більше навантаження;
• не вказати кути повороту: за орієнтиром 30° опори для 28° і 33° належать до різних типів, тож уточнення траси може змінити тип і вартість; до того ж гранично допустимий кут залежить від серії опор;
• не врахувати заміну проводів на важчі: опору розраховують на конкретні проводи, тому потрібен перерахунок.