Пункт перехідний ПО-КВ для ПЛ 35–110 кВ

Призначення й область застосування

ПО-КВ (пункт перехідний опорний кабельно-повітряний) — опора, на якій повітряна лінія 35–110 кВ переходить у кабельну. Її застосовують і для нових ліній, і під час реконструкції ПЛ: щоб винести лінію з плями промислової забудови, облаштувати перехід через автомобільні й залізничні дороги чи інші інженерно-технічні споруди. Найбільше вона потрібна там, де забудова щільна, землевідведення обмежене і відкритий перехідний пункт спорудити неможливо.

Інженери ПОЛІГОНАЛЬ розробили низку уніфікованих рішень таких опор в одноланцюговому й дволанцюговому виконанні для ПЛ 35–110 кВ. У типових рішеннях враховано вимоги ПУЕ до проєктування ПЛ і КЛ, а для конкретного об’єкта їх звіряють із чинною редакцією ПУЕ. Замовлення оформлюють за опитувальним листом. Типове проєктне рішення ПО-КВ 35 кВ (ТП-ПО-КВ-35-1Ф.19.01, 2019) є в Кабінеті проєктувальника: Пункт перехідний опорний кабельно-повітряний 35 кВ.

Опору застосовують за таких умов: райони за ожеледицею 1–6, за вітровим тиском 1–5, за вітром під час ожеледі 1–6; розрахункова температура зовнішнього повітря від +40 °C до −40 °C; сейсмічність до 6 балів; пляска проводів помірна й інтенсивна; ступінь забруднення атмосфери I–IV.

Конструктивні рішення

ПО-КВ — сталева багатогранна опора з однією стійкою. Проводи розташовано традиційно, як на типових уніфікованих сталевих ґратчастих опорах. У перерізі стійка — правильний шістнадцятикутник. Збирають її з кількох секцій: у модифікації без троса вони з’єднуються телескопічним стиком, а в модифікації з одним тросом тросостійка (верхня секція) кріпиться через фланець. На секціях є вузли кріплення траверс для проводів і траверс кабельних муфт.

Стійки, траверси й тросостійки виготовляють зі сталі С245 категорії 4, фланці — зі сталі С345 категорії 5 (ДСТУ 8539:2015), решту деталей — зі сталі С245 категорії 4. Конструкції збирають на болтах класу міцності 5.8 із гайками класу 5, а фланцеві з’єднання — на болтах класу 8.8 із гайками класу 8. Щоб гайки не відгвинчувалися, їх стопорять пружинними шайбами, а у фланцевих з’єднаннях — контргайками.

Розрахунки виконано за ПУЕ, ДБН В.1.2-2:2006 і ДБН В.2.6-198:2014; для конкретного об’єкта вимоги звіряють із чинною редакцією ПУЕ. За деформативністю в горизонтальній і вертикальній площинах ПО-КВ відповідає вимогам нормальної експлуатації. До фундаменту опору кріплять через фланець, а сам фундамент розробляють у проєкті конкретного об’єкта залежно від геологічних даних майданчика. Усі елементи оцинковано гарячим способом за ДСТУ EN ISO 1461:2024, товщина покриття — 80–120 мкм.

Електрична частина

Конструкцію розроблено з урахуванням вимог ПУЕ щодо захисту ПЛ від грозових перенапруг тросами. Фазні проводи кріплять на кінцях траверс, грозозахисний трос — до тіла опори; для цього передбачено типові вузли. Можна закріпити дволанцюгову натяжну підвіску проводів. Для заземлення грозозахисного троса є стандартні вузли під заземлювальний затискач. Натяжні гірлянди ізоляторів і лінійна арматура до комплектації ПО-КВ не входять.

Неізольований провід ПЛ з’єднують із кабелем КЛ через кінцеві кабельні муфти; для їх кріплення в конструкції передбачено рами. Довжина шляху витоку зовнішньої ізоляції муфт відповідає ступеню забруднення атмосфери на майданчику. До муфти провід ПЛ приєднують заводським спеціалізованим апаратним затискачем: провід у затискач обпресовують, а затискач із муфтою з’єднують болтами. Від імпульсних перенапруг муфти захищають нелінійні обмежувачі перенапруг (ОПН) опорного виконання, які встановлюють на траверсі. Заземлювальний провідник ОПН приєднують до траверси поблизу майданчика муфти, дотримуючись ізоляційних відстаней. Кінцеві кабельні муфти й ОПН до комплектації не входять.

Від виходу з муфти до спуску під землю кабель закріплюють на кабельних сходах із профілів. У профілях є отвори під заводські кабельні хомути, а уніфіковані вузли кріплення дають змогу ставити хомути для кабелів різних діаметрів без змін у конструкції. Хомути виготовляють із немагнітного матеріалу, стійкого до впливів середовища, термічних і динамічних дій. Відстані між точками кріплення й радіуси вигину кабелю мають відповідати вимогам виробника кабелю. Для механічного захисту кабельні спуски закривають кожухом із листового металу заввишки 3 м від землі. Кабельні хомути до комплектації не входять.

Екрани кабелю з’єднують із заземлювальним пристроєм через кінцеві коробки. Якщо екрани заземлено напряму з боку ПО-КВ, ставлять трифазну коробку заземлення екранів із загальною шиною. Якщо екрани роззаземлено — трифазну коробку з ОПН: екран кожної фази йде на заземлювальну шину через ОПН. Екран кожної фази вводять у коробку сполучним проводом ППС із поліетиленовою ізоляцією того самого перерізу, що й екран. Провід заводять знизу, щоб у коробку не потрапляла волога. Металевий корпус коробки заземлюють окремим провідником, який приєднують до заземлювального пристрою ПО-КВ. Сама коробка кріпиться на тілі опори й до комплектації не входить.

Сумісність, строк служби й експлуатація

Електротехнічне обладнання на ПО-КВ може бути від різних виробників, аби типи було підібрано правильно: тоді воно сумісне, зручне в експлуатації й працює надійно. Для цього в конструкції передбачено уніфіковані вузли кріплення: проводи різних перерізів приєднують до муфти одним уніфікованим апаратним затискачем, муфти кріплять до майданчиків, а для кабелів різних діаметрів є кабельні кріплення. Тому обладнання з широкого діапазону можна ставити без змін у конструкції. Секції багатогранних стійок відповідають габаритам залізничних піввагонів і платформ, напівпричепів і причепів, тож опору можна перевозити різними видами транспорту.

Розрахунковий період експлуатації опори — 50 років, якщо її якісно виготовлено з правильно вибраної марки сталі, захищено від корозії, точно складено за вказівками проєкту, а в експлуатації та обслуговуванні дотримано вимог.

Огляди проводять із періодичністю, передбаченою нормами. Ділянки з пошкодженим цинковим покриттям знаходять і відновлюють так, щоб захист від агресивного середовища лишався надійним. Під час експлуатації особливу увагу приділяють безпеці робіт на висоті. Якщо опора стоїть на нерівній місцевості, не можна допускати розмиву ґрунту потоками води під час сильних дощів. Регулярно перевіряють пропускну здатність відведення конденсату від опорного вузла, а високу рослинність на відстані 1 м від контуру основи опори видаляють.

Повітряно-кабельне з’єднання (ПКЗ) за ПУЕ

У ПУЕ (редакція 2026 р.) з’єднання повітряної й кабельної ліній, виконане на конструкціях опори ПЛ із кабельними муфтами, називається повітряно-кабельним (ПКЗ). У конструкціях наземної розподільної установки його називають перехідним пунктом (ПП; п. 2.3.2). У місцях переходу ПЛ у кабельну вставку 35–330 кВ треба виконувати ПКЗ або ПП (п. 2.3.68).

Апарати й кабельні муфти ПКЗ треба розміщувати на опорі так, щоб вони не заважали обслуговувати ізоляційні елементи ПЛ без зняття напруги (п. 2.3.68). Кабельна вставка має бути захищена від грозових перенапруг ОПН на обох кінцях кабелю (п. 2.5.122).

Усе, що на ПКЗ заземлюють, треба з’єднати із заземлювачем опори ПЛ; його опір має відповідати табл. 2.5.29, а за наявності на ПКЗ роз’єднувача — п. 1.7.98 (п. 2.3.143). Місце з’єднання заземлювального провідника опори із заземлювачем має бути з протилежного боку конструкції від підведення кабелів, а гілки заземлювача необхідно розвести так, щоб кут між ними й напрямком підведення кабелів був не менше 90° (п. 2.3.67). Екрани одножильних кабелів на виході на конструкції ПКЗ заземлюють обов’язково: це дає змогу обслуговувати лінійну частину ПКЗ без зняття напруги (п. 2.3.124).

Окрема загальна вимога до кабелів поблизу опор ПЛ понад 1 кВ: горизонтальна відстань у просвіті від крайнього кабелю до підземних частин і заземлювачів опор, захищених тросами, має бути не менше 7 м, а для безтросових опор — не менше 6 м. Якщо на ділянці зближення (плюс 5 м у кожен бік) кабелі лежать у залізобетонних лотках без прорізів з боку заземлювачів опор, ці відстані допускається зменшити до 5 і 3 м відповідно (п. 2.3.67). Кабелі на ділянках по конструкціях ПКЗ необхідно захищати від ультрафіолету, якщо оболонки їхніх екранів до нього нестійкі (п. 2.3.19).

Це вимоги ПУЕ до проєкту лінії, а не опис виробу; остаточні значення для об’єкта проєктувальник бере з чинного тексту ПУЕ.