Приклад аркуша КМД і специфікації: з чого складається креслення елемента й що виробник читає в першу чергу

Умовний елемент, на якому все розібрано

Усі розміри, номери й позначення в цій статті вигадані. Це ілюстрація складу аркуша, а не креслення для виготовлення: за цими числами нічого не виготовляють, а реальну балку спершу розраховують окремо (див. розрахунок сталевої балки).

Елемент: зварна балка двотаврового перерізу довжиною 6000 мм. Стінка — лист 8×400, пояси — листи 12×180, на торцях приварено плити 16×180 з отворами під болти. Усередині три пари ребер жорсткості, на верхньому поясі дві провушини для стропування, на стінці чотири столики з кутника L50×5 під прогони. Сталь умовно С345, після виготовлення балку гаряче цинкують.

На монтажній схемі така балка має марку Б1, а на аркуші КМД до марки додають порядковий номер за КМД, тому елемент називається Б1-3 (так само, як К1-3 у правилах оформлення креслень КМ і КМД). Таких балок у прикладі дванадцять.

Як розташовано аркуш

Основний вид відправного елемента ставлять у робочому положенні: балка горизонтальна, тому й малюють її горизонтально. Масштаби для відправних елементів у КМД беруть із ряду 1:10–1:50, для дрібних вузлів кромок — 1:1, 1:2 або 1:5. У прикладі вид 1:20, перерізи 1:10, виносний елемент 1:5. Специфікацію стандарт рекомендує розміщувати у правій частині аркуша; у його прикладах вона стоїть угорі праворуч.

Склад зон нижче типовий. У реальному комплекті він залежить від елемента: ферма потребує геометричної схеми, гнута деталь — розгортки з радіусом і напрямком гнуття.

Основний напис: що там має бути

Форму граф і розміри рамки задає стандарт на основні написи, придумувати їх не потрібно. Виробнику важливо інше: за написом він має зрозуміти, який це аркуш, до якого комплекту й до якої редакції належить. Тому нижче не оформлення, а дані, які шукають в першу чергу.

Частину цих даних на практиці виносять із основного напису в специфікацію або технічні вимоги. Головне, щоб кожна величина стояла на аркуші один раз або, якщо повторюється, мала те саме значення.

Специфікація відправного елемента з масами

Колонки специфікації відповідають правилам, наведеним у статті про оформлення креслень КМ і КМД: номер деталі, переріз, довжина (для плоских деталей — довша сторона описаного прямокутника), кількість, маса однієї й усіх деталей, сталь, примітка. Унизу — маса деталей, окремим рядком наплавлений метал швів і загальна маса елемента.

Позиції 1–6 нумерують за зростанням, і ті самі номери стоять на видах і перерізах. Деталі лишаються в остаточних розмірах після всіх операцій: припуски й усадку на кресленні не показують, їх задає технологічна документація цеху.

Приклад умовний. У реальній специфікації до сталі в кожному рядку додають, за потреби, вимоги до ударної в’язкості й гарантію зварюваності: так прокат замовляють (див. статтю про вибір марки сталі).

Звідки взялися числа маси

Щільність сталі беруть 7850 кг/м³, тобто лист завтовшки 1 мм важить 7,85 кг на квадратний метр. Для кутника використано масу метра з сортаменту кутників: L50×5 дає 3,77 кг/м. Масу рахують до 0,1 кг, округлюючи вгору. У таблиці нижче видно кожен крок, щоб арифметику можна було перевірити.

Масу всіх деталей у прикладі взято як округлену масу одиниці, помножену на кількість (позиція 2: 101,8 × 2 = 203,6), щоб кожен рядок читався без розбіжностей. Яке правило округлення прийнято у вашому комплекті, записують у загальних даних, і воно однакове на всіх аркушах.

Що в масу не входить

Зменшення маси від отворів під болти не враховують: так прямо сказано в правилах оформлення, якщо завдання на проєктування не вимагає іншого. Деталі зі зрізаними кутами, як ребра, рахують за прямокутником, у який вони вписані, бо він менший за 0,2 м². Провушини входять у масу марки, бо показані на її кресленні.

Маса в специфікації — це маса чорної сталі до цинкування: цинк додає масу, і її враховують окремо, коли рахують транспорт і підйом. Болти, гайки й шайби в масу марки не входять: у прикладі вони винесені у власну відомість.

Зварні шви: що вказати

Для кожного шва на аркуші мають бути тип з’єднання, вид шва, катет для кутових, довжина або крок для переривчастих, заводський шов чи монтажний і вимога до контролю, якщо вона вища за звичайну. Катет задає проєкт, а не цех: зварник не підбирає його на око. Верхня межа катета — 1,2 товщини тоншої деталі, нижня залежить від товщини товстішої деталі та межі текучості сталі (орієнтири в статті про типи зварних з’єднань і швів).

Спосіб зображення швів на видах береться з того, що прийнято в комплекті: таблиця умовних зображень на аркуші загальних даних або символи за стандартом на позначення швів. У прикладі шви названі словами, щоб не підміняти стандарт.

Катети умовні й не взяті з розрахунку: перевірено лише верхню межу 1,2 товщини тоншої деталі (для Ш1 це 9,6 мм, для Ш5 — 6 мм). Нижню межу для реального елемента беруть за нормами, див. розділ про нормативи.

Якщо в балці є стик

У прикладі стінка суцільна, тому стикових швів немає. Якби лист стінки зістикували, такий шов має окреме позначення з підготовкою кромок, а на аркуші стояла б вимога контролю, наприклад ультразвуком. Радіографічний контроль ми не виконуємо, і про таку вимогу повідомляють у запиті заздалегідь, див. контроль якості металоконструкцій.

Отвори й метизи

Отвори вказують числом, діаметром і координатами від базової осі або кромки, а не лише «4 отвори». У торцевих плитах прикладу чотири отвори Ø22 під болти М20; діаметр отвору — умовний, зазор у реальному вузлі задає проєкт. Плити завтовшки 16 мм, тому отвори свердлять, а не пробивають: у деталях понад 6 мм після пробивання біля отвору можуть з’явитися тріщини (див. проєктування під цинкування).

Метизи виносять у відомість монтажних виробів окремо від прокату, і для кожного пишуть діаметр, довжину, клас і покриття. Пару болт + гайка називають разом: болт класу 8.8 іде з гайкою класу 8, як у статті про класи міцності метизів. Довжину болта добирають за пакетом: сума товщин деталей, шайби, гайка й виступ різьби.

Масу метизів беруть із сортаменту метизів; у масу марки в прикладі вони не входять.

Що ще пишуть про з’єднання

Окремо вказують, чи болти затягують із контрольованим натягом: це інша група комплектів, і їх беруть готовими. Якщо вузол змішаний (частина з’єднань на болтах, частина зварна), це видно на аркуші. Для оцинкованих метизів у відомості пишуть спосіб цинкування й різьби.

Покриття й габарити для цинкування та фарбування

У технічних вимогах покриття записують однією-двома фразами: спосіб (гаряче цинкування, порошкове фарбування або їх поєднання), що вимірюють, які поверхні й різьби не покривають. Товщину цинку для виробу беруть зі стандарту залежно від товщини сталі, див. товщина цинкового покриття. Для фарбування додають колір за RAL і блиск.

Решта вирішується формою деталей. Ребра жорсткості мають зрізані кути 20×20 біля пояса й стінки: у куті, де сходяться три площини, цинк не доходить, а флюс не встигає випаруватися. Провушини, крім стропування, годяться й під підвіс у ванні, але точки підвісу узгоджують із заводом, що цинкує. Закритих порожнин у відкритому двотаврі немає, тож вентиляційні отвори не потрібні. Відношення найбільшої товщини до найменшої тут 16 : 8 = 2, а для зварних вузлів просять тримати не більше 5 : 1.

Окремо звіряють габарит. Наша ванна цинкування має 13 000 × 1 600 × 3 200 мм, і балка 6000 × 424 × 180 мм лежить у ній із запасом. Камера порошкового фарбування — 6 м завдовжки, 1 м завширшки й 1,8 м заввишки; довжина балки дорівнює довжині камери, тобто запасу немає, і перш ніж випускати креслення з вимогою фарбування, це погоджують із цехом (докладніше в статті про вартість порошкового фарбування). Якщо виріб піде під дуплекс, цинкування й фарбування узгоджують разом ще на етапі креслень.

Монтажні марки, допуски і що йде на майданчик

Марка на аркуші має збігатися з маркою на монтажній схемі: за нею елемент шукають на майданчику, і за нею партнерська будівельна компанія, яка виконує монтаж, звіряє положення балки в каркасі. Монтажні розміри (прив’язка до осей, відмітки) стоять на монтажній схемі, а на аркуші марки — розміри для виготовлення й взаємного положення деталей.

Допуски записують двома рівнями. У технічних вимогах — одна фраза про загальні допуски на виготовлення за документом, який названо в завданні. Окремо на видах стоять розміри, де допуск жорсткіший за загальний, у прикладі це відстань між отворами торцевих плит і прямолінійність осі балки: від них залежить стик із колоною. Цифри допусків у цій статті не наводяться, бо вони залежать від прийнятого в проєкті документа.

Відомість відправних елементів і вибірка металу: як звірити з аркушем

Відомість відправних елементів збирає марки з кількістю й масою, а вибірка металу — той самий метал, але по профілях і товщинах, бо саме так його замовляють. Обидві мають збігатися з аркушем. У прикладі дванадцять балок Б1-3 дають 12 × 397,6 = 4 771,2 кг.

Сума збігається з відомістю відправних елементів. Якщо два числа розходяться, помилку шукають у специфікації марки або в кількості марок, а не в сумі.

Чому розбіжність у масі — сигнал

Розбіжність у кілька відсотків між специфікацією і вибіркою зазвичай означає, що в одному з документів не оновили кількість, не врахували шви чи по-різному округлили. Метал за такою вибіркою замовляють, тож помилка має ціну ще до різання.

Типові помилки на аркуші

• довжина на головному виді 6000, а у специфікації 5980: суперечність між видами знаходять уже на складанні, коли деталі не стають у розмір;
• позиція на виді без номера або номер, якого немає в специфікації: цех не знає, що це за деталь і скільки їх;
• маса не сходиться: підсумок не дорівнює сумі рядків, не додано метал швів або вибірка рахує іншу кількість марок;
• у специфікації немає марки сталі хоча б в одному рядку, і метал замовляють «за аналогією»;
• не вказано катет шва: його не підбирає ні зварник, ні технолог, і креслення повертають на уточнення;
• шов не названо заводським чи монтажним, і не видно, що робити в цеху, а що на майданчику;
• дзеркальні деталі без індексів «т» і «н» або без пояснення, що нумерація наскрізна;
• розмірний ланцюжок замкнено, а сума часткових розмірів не дорівнює габариту;
• елемент не вміщується у ванну цинкування: довжина понад 13 000 мм або закрита порожнина без отворів. Занурення двома заходами іноді можливе, але його погоджують окремо;
• виправлено один аркуш, а решту не оновлено: у цеху лежать креслення різних редакцій.

Чек-ліст перед відправкою на виробництво

Перед випуском комплекту автор звіряє кожен пункт. Це не заміна перевірки, а мінімум, після якого креслення не повертають з очевидними питаннями.

Що перевіряє виробничий відділ компанії ПОЛІГОНАЛЬ при отриманні креслень

Ми виготовляємо металоконструкції за кресленнями замовника, тож перше, що робить виробничий відділ, — читає комплект у тому ж порядку, що й цей розбір: відомість креслень, загальні дані, монтажна схема, аркуш марки. Дивляться, чи комплект повний і чи види, специфікація та вибірка металу не суперечать одне одному.

Далі креслення дивляться очима цеху: який метал і яких товщин треба закупити, як вирізати й зігнути деталі, як їх зібрати й зварити, чи названо катети й вимоги до контролю, які отвори свердлити, що цинкувати чи фарбувати і чи влізе виріб у ванну або камеру. Огляд швів і ультразвуковий контроль ми виконуємо самі, радіографічний не виконуємо, і якщо його вимагає проєкт, це має бути видно на аркуші.

Питання, на які креслення не відповідає, повертають автору до запуску в роботу, а не вирішують у цеху за припущенням. Якщо креслень немає, їх розробляємо ми: розробка креслень КМ і КМД, виготовлення металоконструкцій. Загальну логіку КМ і КМД див. у статтях що таке КМД і стадії КМ і КМД, а що входить у комплект, — у статті про креслення КМД.

Нормативи й чинність

У статті не відтворено жодної вимоги стандарту на оформлення креслень, а числа прикладу умовні. Правила рахування маси (густина сталі 7850 кг/м³, округлення вгору до 0,1 кг, метал швів 1 %), склад специфікації та перелік стандартів, які діють для креслень КМ і КМД, зібрано в статті Правила оформлення креслень КМ і КМД.

Катети, типи швів, вимоги до отворів під цинкування й класи метизів у цій статті взято з наших окремих статей, де названо їхні джерела. Перед посиланням на будь-який стандарт у проєктній документації його статус звіряють у чинному переліку національних стандартів: редакції змінюються.