Правила оформлення креслень КМ і КМД: ДСТУ, специфікація, масштаби

Оформлення креслень за ДСТУ: який стандарт діє для КМ і КМД

Креслення металоконструкцій оформлюють за двома національними стандартами системи проєктної документації для будівництва (СПДБ): ДСТУ 9286:2024, чинним від 1 березня 2025 року, і ДСТУ 9243.4:2023, чинним від 1 квітня 2024 року.

У таблиці зведено ДСТУ 9286:2024 і документи, на які він сам посилається; про стадії проєктування й склад комплектів — у статті Стадії КМ і КМД: склад комплектів. Стандарт допускає й методи BIM: тоді вимоги до інформаційної моделі фіксують у завданні на проєктування. Що входить у кожен комплект, описано в статтях Креслення КМ і Креслення КМД.

Перед застосуванням звіряйте чинність стандарту з каталогом національного органу стандартизації: редакції змінюються.

ЄСКД чи ДСТУ: за якими правилами оформлюють креслення КМ і КМД

ЄСКД (єдина система конструкторської документації) не є основою для креслень КМ і КМД: їх оформлюють за СПДБ, тобто за ДСТУ 9243.4:2023 і ДСТУ 9286:2024. Ця система склалася з радянських ГОСТ і розрахована передусім на документацію на вироби машино- та приладобудування, а СПДБ описує проєктну документацію на будівлі й споруди.

Попередня серія СПДБ 2008–2009 років спиралася на радянські ГОСТ, і більшість із них в Україні анульовано. У нових стандартах серії 9243 посилання на ГОСТ, що втратили чинність, замінено гармонізованими ДСТУ ISO й ДСТУ EN ISO.

Специфікація відправного елемента

Робочі креслення відправних елементів супроводжує специфікація. Стандарт рекомендує розміщувати її в правій частині аркуша; у наведених у ньому прикладах вона стоїть угорі праворуч. У ній вказують:

• «Марка елем.» — буквено-цифрове позначення марки елемента;
• «№ дет.» — номери деталей, застосованих у кресленнях елемента, за зростанням, без індексів «т» і «н»; номери на зображеннях і в специфікації мають збігатися;
• «К-ть, шт.» — кількість деталей; взаємно-дзеркальні деталі позначають індексами «т» (так) і «н» (навпаки), а стандарт допускає й наскрізну нумерацію деталей без цих індексів;
• «Переріз» — умовне позначення й розмір профілю прокату, з якого спроєктовано деталі;
• «Довжина, мм» — довжина деталей; для плоских листових це довжина більшої сторони описаного прямокутника, незалежно від конфігурації деталі;
• «Маса, кг» — маса однієї деталі, маса всіх деталей і загальна маса елемента (марки);
• «Найменування або марка металу» та «Примітка» (додаткові вказівки щодо технологічних операцій: гнути, фрезерувати, зняти фаску тощо).

Для гнутих деталей стандарт дає окремі правила. Довжину гнутих листових деталей, гнутих кутиків і швелерів рахують по лінії центра ваги перерізу; двотавра, що згинається в площині найменшої жорсткості, — по осі двотавра; деталей із замкнених гнутозварних профілів квадратного й прямокутного перерізу, якщо на кінцях косі зрізи, — за більшою стороною описаного прямокутника. У специфікації вказують остаточні розміри після всіх технологічних операцій; припуски й усадку на кресленнях не наводять, їх задає технологічна документація виробника.

Масу рахують так. Щільність сталі беруть 7850 кг/м³. Масу деталей і відправних елементів рекомендовано підраховувати й указувати з точністю до 0,1 кг, округлюючи в більшу сторону. Листові деталі з прямими чи криволінійними зрізами рахують за фактичною площею; якщо деталь вписується в прямокутник площею до 0,2 м², допустимо взяти площу цього прямокутника. Для деталей із профільного прокату теоретичну масу одиниці довжини, наведену в стандарті на відповідний прокат, множать на довжину зі специфікації. Зменшення маси від отворів під болти не враховують, якщо завдання на проєктування не вимагає іншого.

До маси елемента додають наплавлений метал заводських швів: його записують окремим рядком і приймають рівним 1 % від маси всіх деталей елемента, якщо завдання на розроблення КМД не встановлює іншого. Коли маса швів більша за 1 % від маси елемента, рекомендовано вказувати фактичну. Транспортні й монтажні елементи (скажімо, провушини чи петлі) входять у масу відправної марки, якщо їх показано на її кресленні.

Основні правила оформлення креслень КМ і КМД

Нижче — лише деякі загальні правила оформлення робочих креслень елементів металоконструкцій; повний перелік вимог дивіться в чинній редакції ДСТУ 9286:2024. Форми, розміри й порядок заповнення основних написів і додаткових граф, а також розміри рамок аркушів встановлює ДСТУ 9243.4:2023. Написи в усьому комплекті виконують одним стилем і шрифтом; формати аркушів і види ліній звіряйте з чинними стандартами. Рекомендовані розміри шрифтів, мм: 2,5 і 3,5 — для текстових вказівок і пояснювальних написів при зображеннях конструкцій, елементів і деталей, 3,5 і 5 — для назв зображень (схем, розрізів), заголовків у текстових вказівках і відомостях, 3 — для таблиць.

Масштаби беруть з урахуванням складності зображень, щоб кресленнями було зручно користуватися. Рекомендовані ряди: для схем розташування елементів, креслень загального виду, розрізів і геометричних схем — 1:50, 1:100, 1:200, 1:400; для вузлів конструкцій — 1:5, 1:10, 1:15, 1:20; для відправних елементів і деталей у КМД — 1:10, 1:15, 1:20, 1:25, 1:50; для вузлів деталей (оброблення крайок тощо) — 1:1, 1:2, 1:5. Монтажні схеми КМД мають відповідати схемам розташування за кресленнями КМ.

Конструкції й елементи можна показувати схематично (умовно, однією лінією), детально або комбіновано. Для схем загального виду й розташування елементів рекомендовано схематичний чи комбінований спосіб, а вузли, відправні марки й деталі зображують детально; у детальному зображенні видимі деталі проводять суцільною лінією, а невидимі, що прилягають до видимих, — штрих-пунктирною. Основний вид відправного елемента в КМД має відповідати його робочому положенню: горизонтальні елементи малюють горизонтально, вертикальні — вертикально. Довгі вертикальні елементи (колони, стояки) і похилі дозволено розташовувати на аркуші горизонтально; для вертикальних елементів, розміщених так, указують відмітки верху й низу.

Щоб скоротити обсяг графічних робіт, елемент можна зображати до осі симетрії та суміщати зображення: суміщають елементи з однаковим зображенням і перерізом, що відрізняються розмірами чи розташуванням деталей і отворів, а якщо основні деталі мають різний переріз, суміщати не можна. Для складних і ґратчастих відправних елементів, таких як ферми й ґратчасті колони, потрібна геометрична схема. Вальцьовані й гнуті елементи та деталі зображують видом назовні й додають розгортку: для вальцьованої деталі вказують радіус і напрямок вальцювання, для гнутої — лінію, радіус, кут і напрямок гнуття. Розташування видів і позначення напрямку погляду звіряйте з чинними стандартами.

Усі розміри проставляють у міліметрах. За призначенням їх ділять на монтажні (положення конструкції в споруді), ув’язувальні (перехід від монтажних розмірів до розмірів для виготовлення), розміри для виготовлення деталей, розміри взаємного розташування деталей під час складання та контрольні розміри елементів. Розміри елементів прив’язують до осей будівлі чи споруди або до осей прилеглих елементів. Низку однакових розмірів можна записати як n × b = B, де n — кількість розмірів, b — значення одного, B — їхня сума: 5 × 6000 = 30000.

Розміри за висотою чи шириною перерізу прокатних профілів (кутиків, двотаврів, швелерів) ставлять без замикання розмірного ланцюжка й прив’язують до тієї площини чи грані, що визначає положення елемента в споруді; риски прокатних і гнутих кутиків прив’язують до обушка профілю. У кутика з різними полицями вказують розмір однієї полиці, рекомендовано найбільшої, щоб визначити положення кутика. Перед розміром радіуса ставлять літеру R, а розміри контуру криволінійного профілю й дуг великого радіуса рекомендовано давати координатами.