Перетини ЛЕП із дорогами, залізницями й трубопроводами за ПУЕ: опори, відстані, огородження

Чому перетин нормується окремо

Глава ПУЕ про повітряні лінії (ред. 2026 р., п. 2.5.1) охоплює лінії змінного струму від понад 1 до 750 кВ.

Вертикальні відстані беруть за найбільшої стріли провисання проводу (найвища температура повітря або розрахункове ожеледне навантаження); над залізницею провід вважають нагрітим струмом (без даних про навантаження лінії — +70 °C), над дорогою й трубопроводом — ні, якщо не передбачено режим передачі потужності з перегрівом проводів (п. 2.5.209, 2.5.216, 2.5.246, 2.5.160, 2.5.86). Якщо алюмінієва частина проводу тонша за 185 мм², відстані перевіряють ще й на обрив проводу в сусідньому прогоні (середньорічна температура, без ожеледі й вітру).

Остаточні значення для конкретного перетину проєктувальник бере з чинного тексту ПУЕ. Про види опор — у статті Види опор ЛЕП за призначенням, про охоронну зону — у статті Охоронна зона ЛЕП.

Залізниці: кут, відстані, опори

Залізницю лінія зазвичай перетинає повітряним переходом (п. 2.5.207); кабелем перехід треба виконувати на залізницях з особливо інтенсивним рухом і в технічно обґрунтованих випадках (через насип, на станції). У горловинах станцій і в місцях сполучення анкерних ділянок контактної мережі перетин заборонено. На електрифікованих залізницях (і тих, що електрифікують упродовж 10 років від року будівництва лінії) та для лінії 750 кВ над залізницею загального користування кут перетину має бути близьким до 90°, але не менше 40°; для інших залізниць він не нормується.

Основа опори має стояти від габариту наближення будівель (граничного контуру для пропуску рухомого складу, усередину якого, крім складу, ніщо не може заходити) не ближче, ніж на висоту опори плюс 3 м (п. 2.5.208); на електрифікованій залізниці (чи такій, що підлягає електрифікації) відстань рахують до осі опор контактної мережі. У стиснених умовах її допускається зменшити до 3 м для ліній до 20 кВ, 6 м для 35–150 кВ, 8 м для 220–330 кВ, 10 м для 500 кВ і 20 м для 750 кВ.

Опори, що обмежують прогін перетину із залізницею загального користування, електрифікованою чи такою, що підлягає електрифікації, мають бути анкерними нормальної конструкції, а на ділянках з інтенсивним і особливо інтенсивним рухом — металевими (п. 2.5.210). У такому прогоні допускається проміжна опора між коліями, не призначеними для регулярних пасажирських потягів, і по краях залізничного полотна: металева чи залізобетонна, з проводами в дволанцюгових підтримувальних підвісах із глухими затискачами. Опори на відтяжках і дерев’яні одностоякові не допускаються.

На лініях із підвісними ізоляторами натяжні підвіси в прогоні мають бути дволанцюговими, штирові ізолятори не допускаються, а арматуру залізобетонних опор і приставок, що обмежують прогін, не можна використовувати як заземлювач (п. 2.5.211). Відстань від проводу до головки рейки на неелектрифікованій залізниці загального користування, м (табл. 2.5.45):

ПУЕ (ред. 2026 р.), п. 2.5.209, табл. 2.5.45, де є й значення для залізниць незагального користування та для обриву проводу. Для електрифікованих залізниць відстань до найвищого проводу контактної мережі беруть за табл. 2.5.35 (перетин ліній між собою).

Автомобільні дороги: опори, відстані, знаки

П. 2.5.214–2.5.221 поширюються на дороги загального користування й під’їзні до промислових підприємств (категорії ІА, ІБ, II–V за ДБН В.2.3-4) та на внутрішньогосподарські дороги сільськогосподарських підприємств. Кут перетину не нормується.

Дорогу категорії ІА чи ІБ перетинають між анкерними опорами нормальної конструкції (п. 2.5.215); якщо на лінії підвісні ізолятори й алюмінієва частина проводу від 120 мм², натяжні підвіси мають бути дволанцюговими. У такому прогоні допускаються проміжні опори за межами водопропускної канави біля підошви дорожнього полотна. Біля доріг категорій II–V і внутрішньогосподарських обмежувальні опори можуть бути анкерними полегшеної конструкції або проміжними.

По обидва боки лінії на дорозі треба ставити дорожні знаки за ДБН В.2.3-4 і ДСТУ 4100, а на перетині ліній 330 кВ і вище — ще й знаки, що забороняють зупинку в охоронній зоні; підвішувати знаки на тросах-розтяжках у межах зони не допускається (п. 2.5.218). Опори ближче ніж 4 м від краю проїзної частини треба захищати від наїзду дорожніми огорожами I групи (п. 2.5.220).

При перетині основа (чи будь-яка частина) опори має стояти від брівки земляного полотна не ближче висоти опори; при паралельному проходженні — не ближче висоти опори плюс 5 м. Інші відстані, м (п. 2.5.216–2.5.217):

ПУЕ (ред. 2026 р.), табл. 2.5.46. Для 500 і 750 кВ значень на обрив проводу немає.

Трубопроводи й канатні дороги

П. 2.5.241–2.5.248 стосуються надземних і наземних трубопроводів для газу, нафти, нафтопродуктів, зріджених вуглеводневих газів і аміаку та канатних доріг. Кут перетину, близький до 90°, рекомендовано для трубопроводів для горючих рідин і газів та пасажирських канатних доріг (п. 2.5.241). Перетин лінії 110 кВ і вище з надземним чи наземним магістральним або промисловим трубопроводом для горючих рідин і газів зазвичай не допускається, крім діючих однониткових наземних магістральних трубопроводів і технічних коридорів у насипу (п. 2.5.242). З новоспоруджуваними підземними магістральними трубопроводами для горючих рідин і газів кут перетину при 110 кВ і вище зазвичай не менший за 60° (п. 2.5.249), відстані — за табл. 2.5.51 (п. 2.5.250).

У прогоні перетину надземний чи наземний трубопровід для горючих рідин і газів, крім прокладеного в насипу, треба закрити огорожами, щоб провід не потрапив на нього ні обірваним, ні цілим, коли падає опора, що обмежує прогін. Їх ставлять з обох боків перетину на відстані від трубопроводу, що дорівнює висоті опори, а завширшки вони мають перевищувати проєкцію крайніх відхилених проводів на 3 м для ліній до 20 кВ, 4 м для 35–220 кВ, 8 м для 330–750 кВ (п. 2.5.242).

Опори, що обмежують прогін, мають бути анкерними нормальної конструкції; для ліній зі сталеалюмінієвими проводами (алюмінієва частина від 120 мм²) або сталевими тросами від 50 мм² допускаються також анкерні опори полегшеної конструкції чи проміжні з глухими затискачами, крім ліній над пасажирськими канатними дорогами. Проводи й троси над трубопроводом для горючих рідин і газів не повинні мати з’єднань (п. 2.5.243). Металеві трубопроводи (крім прокладених у насипу), канатні дороги й огорожі в прогоні треба заземлювати, опір штучних заземлювачів — не більше 10 Ом (п. 2.5.245).

По вертикалі від невідхилених проводів до будь-якої частини трубопроводу (насипу) чи його захисних пристроїв у нормальному режимі потрібно не менше 3 м для ліній до 20 кВ (до насипу з трубопроводом — на 1 м більше), 4 м для 35–110 кВ, 4,5 м для 150 кВ, 5 м для 220 кВ, 6 м для 330 кВ, 8 м для 500 кВ і 12 м для 750 кВ (п. 2.5.246). Горизонтальні відстані від крайнього невідхиленого проводу при зближенні й паралельному проходженні, табл. 2.5.50:

ПУЕ (ред. 2026 р.), табл. 2.5.50. При перетині основа опори має стояти від трубопроводу чи його захисних пристроїв не ближче висоти опори; у стиснених умовах — від 3 м (до 20 кВ) до 15 м (750 кВ).

Приклад: лінія 110 кВ, опора 26 м

Умовний приклад: лінія 110 кВ, опора заввишки 26 м. Біля неелектрифікованої залізниці загального користування основа опори стоїть від габариту наближення будівель не ближче 26 + 3 = 29 м, а провід — не нижче 7,5 м над головкою рейки; на перетині дороги II категорії основа опори стоїть від брівки земляного полотна не ближче 26 м, а провід — не нижче 7 м над покриттям (5,5 м за обриву проводу).

Висота опори залежить від прогону й стріли провисання; про це — у статтях Висота опор ЛЕП за класами напруги і Відстань між опорами ЛЕП.

Що вказати в запиті

Щоб підібрати опори на перетині, вкажіть, що перетинає лінія (категорію дороги, інтенсивність руху й електрифікацію залізниці, тип трубопроводу та тиск у ньому), клас напруги, марку й переріз проводу, кут перетину, наявність стиснених умов і висоту опори, від якої рахують відстані.

Що відомо, внесіть у бланк технічного завдання, решту ми уточнимо.