Загальні правила оформлення креслень марки КМ і КМД

---

Зміст

• Формати і основні написи
• Лінії креслення
• Шрифти
• Масштаби
• Зображення
• Правила проставляння розмірів
• Позначення деталей

---

У даній статті наводиться деяка інформація з оформлення робочих креслень елементів металоконструкцій, які припустимі при розробці креслень марок КМД і КМ. Розглянемо ці рекомендації

Формати й основні написи

Розміри форматів креслярських листів, застосовуваних при виконанні креслень КМ і КМД, повинні відповідати ГОСТ 2.301-68 ЕСКД. Формати.
Форми, розміри й порядок заповнення основних написів і додаткових граф до них, а також розміри рамок на кресленнях і в текстових документах повинні відповідати ГОСТ 21.101-97 СПДС (ДСТУ Б А.2.4-4:2009 СПДБ) за формою 3, 4, 5 і 6. Для робочих креслень відправних марок елементів конструкцій застосовують основний напис за формою 4. Такий основний напис зображений на наступному малюнку.

---

Лінії креслення

Найменування, написання, товщина й основне призначення ліній, які застосовуються при виконанні креслень КМ і КМД повинні відповідати ГОСТ2.303-68 ЕСКД. Лінії.

---

Шрифти

Написи на кресленнях повинні відповідати ГОСТ 2.304-81 ЕСКД. Шрифти креслярські. Рекомендовані розміри шрифтів.
- 2,5; 3,5 – для текстових вказівок, що й пояснюють написів при зображеннях елементів і деталей;
- 3,5; 5 – для назв зображень, заголовків у текстових вказівках і відомостях;
- 5 – для позначень марок у відомостях і специфікаціях;
- 7; 10 – для написання номерів листів і марки над зображенням конструкції.

---

Масштаби

Масштаби зображень і їх позначення повинні відповідати ГОСТ 2.302-68 ЕСКД. Масштаби. Вибір масштабів слід робити з урахуванням складності зображень і застосовувати можливо менший масштаб, що забезпечує чіткість креслення й копій з нього.
Рекомендовані масштаби для креслень КМ:
- загальний вид, плани, розрізи – 1:50, 1:100, 1:200, 1:400;
- загальні схематичні креслення – 1:400, 1:500;
- схема розташування елементів – 1:100, 1:200, 1:400;
- поперечні розрізи й види – 1:50, 1:75, 1:100, 1:200;
- елементи конструкцій – 1:15, 1:20, 1:50, 1:100;
- вузли – 1:10, 1:15, 1:20, 1:25.
Рекомендовані масштаби для креслень КМД:
- монтажні плани, схеми – 1:100, 1:200, 1:400;
- перетину суцільних і ґратчастих елементів конструкцій – 1:10, 1:15, 1:20, 1:25.

Геометричні схеми просторових ґратчастих металевих конструкцій зображують в одному для всіх трьох вимірів (довжина, висота, ширина) масштабі. Довгі суцільні конструкції: опори освітлення, вишки зв'язку,  балки, колони зображують без дотримання масштабу по довжині, зберігаючи при цьому взаємне розташування деталей і отворів. Ґратчасті конструкції, опори ЛЕП, портали ВРП (ферми, зв'язки й т.п.) зображують, як правило, у двох масштабах, більше скорочують схему осей елементів, чому їхні поперечні розміри й зберігаючи один масштаб зображення в межах вузлів і дрібних деталей (фасонок, прокладок і т.п.). Для однотипних металевих конструкцій, зображених на одному листі, повинен застосовуватися той самий масштаб.
Масштаби не повинні вказуватися на кресленнях. Виключення становлять креслення КМД, у цьому випадку масштаб вказується в основному написі.

---

Зображення

Види (фасади), плани, розрізи, перетини, виносні елементи (вузли, фрагменти) зображують за ДСТ 2.305-68 ЕСКД «Зображення – види, розрізи, перетини» і з урахуванням додаткових вимог за ДСТ 21.101-97 СПДС (ДСТУ Б А.2.4-4:2009 СПДБ) і ГОСТ 21. 501-93 СПДС (ДСТУ Б А.2.4-7:2009 СПДБ).
При виконанні робочих деталіровочних креслень відправних марок, креслень деталей і вузлів окремих елементів конструкцій – ферм, колон, балок, а також вузлів примикання елементів конструкцій один одному, розташування видів ухвалюється за ДСТ 2.410-68 ЕСКД. Правила виконання креслень металевих конструкцій. Таке розташування видів дане на наступному малюнку.

Вид зверху розташовується в проекційному зв'язку над головним видом,
вид знизу – під головним видом,
вид праворуч – праворуч від головного виду,
вид ліворуч – ліворуч від головного виду.
Над кожним видом, крім головного, роблять напис по типу «А», а напрямок погляду вказують стрілкою, позначеною відповідною буквою.
Відправні елементи потрібно зображувати так, щоб основна проекція (головний вид) відповідала робочому положенню й давала найбільш повну виставу про їхні форми й розмірах, а саме: горизонтальні елементи – у горизонтальному положенні, вертикальні – у вертикальному, похилі – у похилому.
При зображенні сталевих конструкцій показують суцільними лініями всі видимі деталі, розташовані на найближчій по напрямкові погляду грані, а невидимі – тільки ті, які розташовуються впритул до видимих. Видимі деталі, розташовані в глибині за передньою гранню, і невидимі, відділені від видимих повітряним прошарком, на кресленні не показують.
При виконанні розрізів і перетинів, елементи, що попадають у січну площину, не штрихуються.

---

Правила проставляння розмірів

Нанесення на кресленнях розмірів проводиться за ДСТ 2.307-68 ЕСКД «Нанесення розмірів і граничних відхилень» з урахуванням додаткових вимог.
Загальна кількість розмірів на кресленні повинне бути мінімальним, але достатнім для виготовлення й контролю, як окремих деталей, так і конструктивного елемента в цілому. Кількість розмірів і їх розташування на кресленні повинні забезпечувати зручність читання креслення й ув'язування з іншими елементами.
Усі розміри на кресленнях металевих конструкцій проставляються в міліметрах.
Розмірні лінії повинні бути паралельні відрізку, розмір якого вказується. Відстань між паралельними розмірними лініями повинне бути 7-10 мм, а відстань від розмірної лінії до паралельних їм ліній контуру повинне бути близько 15 мм, коли розмірна лінія нижче або правіше контурної, і 7-10 мм, коли розмірна лінія вище або лівіше контурної. На перетинанні розмірної й виносної лінії або з лінією контуру ставляться зарубки у вигляді тонких суцільних ліній довжиною 1-3 мм, проведених з нахилом вправо під кутом 45° до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні на 1-3 мм.
При нанесенні розміру діаметра або радіуса окружності або дуги, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками.
Переважні на кресленні діаметри отворів і обрізи в деталей обмовляють у технічних вимогах і на кресленні не проставляють.
При проставлянні розмірів по висоті або ширині перетину прокатних профілів (куточків, двотаврів, швелерів) розмірний ланцюжок не замикається. При цьому розміри прив’язуються до тієї площини або грані, позначка або прив'язка якої повинна бути дотримана в спорудженні. Ризики прокатних і гнутих куточків прив'язують до обушка.
У зварених балках вказується повна висота опорної частини, тобто той розмір, який повинен бути строго витриманий. Такі розміри поміщають у рамку й указують розмір допуску. Вказується також товщина полиць і висота стінки, але не вказується розмір між нижньою поверхнею нижнього пояса й низом опорного ребра, за рахунок яких компенсується неточності при складанні.
При зображенні нерівнополочного куточка необхідно вказувати його положення, проставляючи ширину однієї з полиць.
Скоси на кресленні вказують лінійними розмірами.

При відсутності на кресленні геометричної схеми допускається напрямок похилих ліній в елементах зв'язків і вузлах елементів конструкцій позначати трикутником, сторони якого повинні бути паралельні відповідним до ліній. Трикутник розташовують у безпосередній близькості від цих елементів.
У проектних кресленнях металевих конструкцій допускається умовна позначка й розміри профілю матеріалу вказувати, як зображено на наступному малюнку.
Деталі на кресленнях позначаються цифрами, поміщеними в кружках, діаметр кружка 8-10 мм. Кружок для позначення деталей з'єднується із зображенням деталі тонкою хвилястою лінією зі стрілкою в контуру або крапкою на кінці усередині контуру.
Взаємо-дзеркальні деталі позначаються індексом «Т» (так) і «Н» (навпаки). При цьому індекс «Т» пишеться близько номера вгорі праворуч, а індекс «Н» пишеться внизу праворуч.
Нумерацію слід починати з основних деталей. При цьому рекомендується дотримувати групування деталей по профілях і товщинах. У ґратчастих конструкціях спочатку нумеруються деталі поясів, розкосів і стійок, а потім фасонок і інших дрібних деталей. У суцільних конструкціях спочатку нумеруються деталі поясів, стінки, а потім опорні ребра, ребра жорсткості й інші деталі.

Ферми в порівнянні із суцільними балками економічні по витраті металу, їм легко надають будь-які обриси, необхідні умовами технології, роботи під навантаженням або архітектури, вони відносно прості у виготовленні, їх застосовують при найрізноманітніших навантаженнях; залежно від призначення їм надають найрізноманітнішу конструктивну форму - від легких пруткових конструкцій до важких ферм, стрижні яких можуть компонуватися з декількох елементів великих профілів або аркушів.

Легені ферми, як правило, одноплощинні, стрижні яких складаються із прокатних або гнутих профілів; важкі ферми, як правило, двоплощинні - їх стрижні складаються з потужних листових або прокатних профілів.

Найбільш раціональною формою перетину елементів легких ферм є трубчастий перетин, ферми із труб економічні по масі, добре пручаються корозії, але деяке ускладнення вузлів і дефіцитність труб обмежують їхнє застосування.
Вузли різних ферм можуть мати різноманітні конструкції залежно від проектного завдання й умов її проектування. Приклади конструювання й оформлення креслень деяких вузлів типових кроквяних ферм для покриттів виробничих будинків наведені на наступному малюнку.


Балки
Балками називають конструктивні елементи суцільного перетину, що працюють на вигин, довжина балок значно перевищує розміри перетину. Завдяки простоті й малої вартості виготовлення, зручній конструктивній формі, невеликій будівельній висоті балки знаходять широке застосування в будівельних конструкціях. Балки використовують як несучі елементи в покрівлях і перекриттях будинків і споруджень, робочих майданчиків, естакад, галерей, мостів і таке інше. Раціональним є балки довжиною до 15…20 м, але в мостах прольоти балок можуть досягати кілька сотень метрів.
Ділянка між опорами називають прольотом балки, залежно від числа опор балки називають однопрогоновими й багатопрогоновими, якщо ділянка балки триває за межами опори, то його називають консоллю, а балку - консольної.

По типу перетину балки можуть бути прокатними або складовими. Металеві балки найчастіше проектують двотаврового перетину. Це пов'язане зі зручністю виконання монтажних з'єднань. Легкі балки часто виготовляють зі швелерів (прокатних або гнутих).
Залежно від прольоту й навантаження балки виготовляють із профільної сталі, або складеного перетину з листової сталі. Використання балок складеного перетину доцільно, коли не можливе використання прокатних або гнутих профілів через обмеженість сортаменту.

Серед балок складеного перетину більш економічні зварені балки, чому клепані або болтові. Вони складаються з полиць (поясів) і стінки (які виконуються з листовий ста-чи), з'єднаних між собою в єдиний перетин. Найпоширенішої є двотаврова форма симетричного перетину, утворена із трьох аркушів шляхом зварювання. Використовуються такі балки, якщо неможливо використовувати прокатні балки у зв'язку з більшим прольотом і навантаженням.
Балкова клітка – система, яка складається з одного типу, або декількох типів перехресних балок. Можливі три типи з'єднання балок у системі балкової клітки:


поверхове – другорядні балки встановлюють на верхній пояс нижче розміщених конструкцій. Таке з'єднання зручне під час монтажу, але потребує більшої конструктивної висоти перекриття;
в одному рівні – балки настилу приєднують до головних збоку через ребра жорсткості так, що верхні полки головної балки й балки настилу перебувають на одному рівні;
знижене – допоміжні балки приєднують до головних збоку так, що верхні полки головної балки й балки настилу перебувають на одному рівні, а верхні полки допоміжних балок розташовуються нижче верхніх полиць головної балки. Такий конструктивний розв'язок частий використовується в балкових клітках ускладненого типу для зменшення будівельної (конструктивної) висоти перекриття h стор..
Колони
Колони являють собою вертикально розташовані стрижневі елементи, по яких навантаження від верхніх конструкцій передається на фундаменти. У них розрізняють: верхню частину – оголовок, на який опираються верхні конструкції; стрижень – основну частину колони, що передає навантаження зверху вниз, і базу (башмак) – нижню частину колони, що передає навантаження від стрижня на фундамент. Якщо колона працює на сприйняття навантаження від однієї поздовжньої сили, прикладеної по центру ваги перетину, то вона називається центрально-стислою. Якщо поздовжня сила не збігається із центром ваги перетину або до стрижня прикладені які-небудь поперечні навантаження, то крім стиску виникає вигин, і колона називається позацентрально-стислою.
Перетин стрижня колони може бути суцільним або наскрізним (ґратчастим), що полягають із окремих галузей, з'єднаних розкосами або планками.
Розглянемо конструктивні особливості центрально-стислих колон. Суцільні й наскрізні колони зі стрижнем постійного перетину найпоширеніші при центральному стиску. Суцільні колони застосовують при більших навантаженнях і невеликих висотах, наскрізні, навпаки - при менших навантаженнях і більших висотах.
Перетину суцільних колон ухвалюють двох типів: відкритого типу - найчастіше у вигляді широкополочного двотавра (прокатного або звареного), а також хрестового перетину із прокатних профілів або листів; замкненого типу у вигляді круглих і квадратних труб зварених автоматичним зварюванням з листа або прокатних профілів. На наступному малюнку представлені типи перетинів суцільних колон


Типи перетинів суцільних колон
Колони замкненого перетину мають кращий зовнішній вигляд і рівну стійкість у всіх напрямках. Але їх внутрішні поверхні важко захистити від корозії. Тому при підвищеній агресивності зовнішнього середовища внутрішню частину таких колон необхідно герметизувати.
Типи перетинів стрижнів наскрізних колон наведені на наступному малюнку, які складені із прокатних профілів (двотаврів, швелерів, куточків).
З'єднання елементів у наскрізних колонах виконується за допомогою планок і за допомогою розкосів (ґрати). З'єднання елементів колони розкосами надає стрижню більшу жорсткість, тому такі колони застосовуються при значних навантаженнях.