Спортивне освітлення стадіонів: класи й вимоги

Завдання спортивного освітлення ігрового поля

Футбол — найпопулярніше видовище у світі, і чимало в цьому заслуги телебачення. Матчі йдуть увечері, коли стадіони повні вболівальників, а для якісної трансляції потрібне добре штучне світло.

Проєктуючи освітлення, насамперед стежать, щоб ніхто з гравців і глядачів не був засліплений і щоб світло не заважало бачити гру. Світло потрібне і звичайним полям, де грають для себе й де телетрансляції немає. Рівні освітленості там нижчі, ніж для телекамер, але вимоги до якості лишаються: рівномірність, зоровий комфорт і якомога менше «світлового забруднення», особливо у житлових районах. Тим, хто живе поруч зі стадіоном, світло заважати не повинно.

Освітлення поля має давати всім учасникам події дуже добру видимість. Норми виходять із потреб кількох груп спостерігачів:

• судді, офіційні особи й гравці: світло не має заважати їм працювати і грати в повну силу;
• глядачі: навіть із найвіддаленіших місць трибун має бути видно все, що відбувається на полі;
• фотографи й оператори: зображення найкращої якості;
• телеглядачі: якісна картинка;
• рекламодавці: їм потрібна точна передача кольорів, за якою торгову марку швидко впізнають.

Категорії спортивних змагань

Освітлення стадіонів поділяють на п’ять класів, від I до V. Класи об’єднують у дві категорії: змагання з трансляцією на кольоровому телебаченні та змагання й тренування без трансляції.

Телекамері світла потрібно більше, ніж спортсменові на полі чи глядачеві біля бровки. З великої відстані кутовий розмір м’яча дуже малий, тому тим, хто сидить далеко від поля, світла треба майже стільки ж, скільки камерам. Без телетрансляції вимога скромніша: прийнятна видимість для гравців на полі й спостерігачів біля бічних ліній.

Змагання з трансляцією по телебаченню:

• клас V: міжнародні трансляції;
• клас IV: національні трансляції.

Змагання без трансляції по телебаченню:

• клас III: національні змагання;
• клас II: чемпіонати ліг і клубів;
• клас I: тренування й заняття для відпочинку.

Розміщення опор освітлення

Розміри поля. За правилами футбольне поле має довжину від 105 до 110 м і ширину від 68 до 75 м.

Огляд поля без перешкод. Якщо ряди трибун піднімаються вгору або трибуни розташовані на рівні поля, опори ставлять за межами поля так, щоб вони не потрапляли глядачам у поле зору. Щоб конструкції опинилися позаду вболівальників, опори доводиться робити вищими.

Зона без перешкод. Заради безпеки гравців у смузі шириною 5 м по периметру ігрового поля опор освітлення ставити не можна.

Світлотехнічні параметри нижче рекомендовано витримувати під час змагань, а для цього світильники треба обслуговувати протягом усього терміну служби.

Освітлення стадіонів без трансляції по телебаченню

Майданчики без телетрансляцій використовують для змагань класів III (національні чемпіонати), II (нижчі ліги й клуби) та I (тренування й відпочинок). Зазвичай це споруди в житлових районах з невеликою кількістю глядацьких місць.

Головне під час проєктування: рівномірно освітити горизонтальну поверхню поля, яку б схему розміщення прожекторних опор не обрали.

Кутове розміщення опор

Прожекторні щогли ставлять у дозволених зонах, щоб у стандартних ігрових ситуаціях вони не потрапляли гравцям у поле зору. Межі зон задають прямі, проведені під кутом 10° до лінії воріт і 5° до бічної лінії.

Щоб світло лягало рівномірно, прожектори на щоглі спрямовують на найближчий до неї квадрант поля.

Висоту щогли можна взяти такою, щоб кут між горизонталлю і напрямком від центру поля до нижнього ряду прожекторів був не меншим за 25° (Hm = d × tg α).

Розміщення вздовж бічної лінії

Уздовж бічної лінії щогли можна ставити нижчі, ніж у кутах поля. Висоту знаходять так само: кут між горизонталлю і напрямком від поздовжньої осі поля до нижнього прожектора має бути не меншим за 25° (Hm = d × tg α). Щогли нижче 15 м не рекомендують: вони посилюють зоровий дискомфорт.

Найчастіше роблять схеми з чотирма, шістьма або вісьмома щоглами. Чотири щогли збоку — альтернатива кутовому розміщенню, і зазвичай вони стоять одразу за трибунами. Розсіяного світла в такій схемі трохи більше, ніж у схемах із шістьма й вісьмома щоглами. Шести- або восьмищоглову схему обирають, коли треба зменшити розсіяне світло й заодно знизити щогли.

Дозволені місця розміщення щогл

Щогли мають стояти поза 10°-зоною з кожного боку від лінії воріт: тоді воротар добре бачить у бік кутового прапорця.

Зведені вимоги до освітлення без телетрансляцій

У таблиці для кожного класу змагань наведено рекомендовану горизонтальну освітленість, рівномірність, показник засліплення й колірні характеристики джерел світла. Значення «підтримувані», тобто на кінець періоду між обслуговуваннями установки; під час проєктування рекомендують коефіцієнт запасу 1,25. Між точками на відстані 5 м градієнт освітленості не повинен перевищувати 55 %.

Освітлення стадіонів з трансляцією по телебаченню

Споруди, з яких ведуть телетрансляції, призначені для змагань класів V (міжнародні) та IV (національні). Техніка освітлення постійно вдосконалюється, проте відповідність системи сучасним вимогам телемовлення, як і раніше, залежить від розміщення прожекторів і висоти їхньої установки.

Кутове розміщення й висота щогл

Кутові щогли стоять у дозволених зонах біля поля, поза полем зору гравців у стандартних ігрових ситуаціях.

Висоту щогл підбирають так, щоб вимоги до освітлення виконувалися на всіх ділянках поля для всіх використовуваних телекамер. На початку проєктування беруть висоту, за якої кут між горизонталлю і напрямком від центру поля до середини прожекторної батареї становить не менше 25°. Кут між оптичною віссю будь-якого прожектора та вертикаллю не повинен перевищувати 70°: це обмежує засліплення й зменшує розсіяне світло за межами споруди.

Проєктування прожекторних батарей

Між сусідніми прожекторами в батареї, по горизонталі й по вертикалі, лишають достатню відстань, щоб прилади не перекривали один одному світлові пучки. У вертикальних батареях, щоб уникнути затінення, збільшують відстань між рядами. Нахил батареї на 15° у бік поля зменшує її розмір і прибирає затінення.

Вертикальна освітленість

Вертикальну освітленість беруть у площинах, перпендикулярних лініям зору відповідних телекамер. Значення подано на кінець періоду між обслуговуваннями установки. Для всіх класів індекс засліплення GR ≤ 50, а коефіцієнт запасу під час проєктування дорівнює 1,25.

Горизонтальна освітленість і колір світла

Між точками на відстані 5 м градієнт освітленості не повинен перевищувати 20 %. Стаття підготовлена за матеріалами посібника ФІФА зі штучного освітлення футбольних полів.

Освітленість за класами змагань

Орієнтовні значення освітленості й рівномірності для футбольних полів без телетрансляції (класи описано вище):

Орієнтовні значення для футбольних полів без телетрансляції. Остаточні вимоги залежать від рівня змагань і визначаються проєктом освітлення.

Де розміщувати прожекторні щогли

• У смузі шириною 5 м навколо ігрового поля щогли ставити не можна.
• Дозволені зони обмежені прямими під кутом 10° до лінії воріт і 5° до бічної лінії. У типових ігрових ситуаціях щогли не повинні потрапляти гравцям у поле зору.
• Найчастіше роблять схеми з чотирма, шістьма або вісьмома щоглами, у кутах поля чи уздовж бічної лінії. Шести- і восьмищоглові схеми дають менше розсіяного світла й потребують нижчих щогл.
• Для орієнтиру: за правилами поле має 105–110 м у довжину і 68–75 м у ширину.

Як визначити висоту щогли

Висоту щогли підбирають так, щоб кут між горизонтом і напрямком від центру поля до нижнього ряду прожекторів був не менший за 25° (Hm = d × tg α). Щогли нижче 15 м не рекомендують: вони посилюють зоровий дискомфорт. Якщо щогли стоять уздовж бічної лінії, їх можна зробити нижчими, ніж у кутах поля.