Струмовідводи блискавкозахисту: скільки, на якій відстані й де прокладати

Скільки струмовідводів потрібно й на якій відстані

Для будівлі з неізольованою зовнішньою системою блискавкозахисту (LPS) струмовідводів має бути не менше двох. Їх розподіляють по периметру, з урахуванням архітектурних і практичних обмежень, і за можливості на однакових інтервалах (ДСТУ EN 62305-3:2021, п. 5.3.3). Для неізольованої LPS одного струмовідводу мало.

Скільки саме їх треба, показує типова відстань між сусідніми струмовідводами. Вона залежить від класу LPS, який визначають оцінкою ризику за ДСТУ EN 62305-2.

ДСТУ EN 62305-3:2021, п. 5.3.3, табл. 4. Це типові рекомендовані значення; конкретну кількість встановлює проєкт.

Як їх розміщують на будівлі

Струмовідвід бажано ставити на кожному розі будівлі, де це можливо (п. 5.3.3). Довідковий додаток E (п. E.5.3.3) дає виняток для відкритого кута: струмовідвід там можна не ставити, якщо від кута до обох сусідніх струмовідводів не більше половини відстані з табл. 4 або до одного сусіднього не більше чверті. Внутрішні кути до уваги не беруть.

Крок між струмовідводами може відхилятися на ±20 %, поки середня відстань відповідає табл. 4 (п. E.5.3.1). Якщо фасад недоступний для прокладання, ставлять компенсаційні струмовідводи на інших фасадах, і відстань між ними не менша за третину значення з табл. 4. У закритому дворі з периметром понад 30 м струмовідводи потрібні теж.

На великих плоских будівлях, розміри яких вчетверо перевищують крок струмовідводів, довідковий додаток радить додаткові внутрішні струмовідводи приблизно через кожні 40 м (п. E.5.3.4.2). Якщо роздільча відстань до внутрішнього обладнання вийшла завеликою, струмовідводів додають (п. E.5.3.4.1).

Сам провідник кладуть так, щоб він був прямим продовженням провідників блискавкоприймача: прямо, вертикально і найкоротшим шляхом до землі. Петель уникають, а якщо без них не обійтись, відстань між двома точками петлі й довжина провідника між ними мають відповідати роздільчій відстані (п. 5.3.4, п. 6.3).

Чого не роблять:

• не прокладають струмовідвід у водостічних ринвах і жолобах, навіть ізольований, бо волога там спричиняє інтенсивну корозію провідника (п. 5.3.4);
• не рекомендують класти його безпосередньо в зовнішній тиньк: тиньк може пошкодитися від теплового розширення й змінити колір через хімічні реакції (довідковий п. E.5.3.4.2);
• не вважають трубопровід з горючою чи вибухонебезпечною сумішшю природним струмовідводом, якщо його фланцеві з’єднання неметалеві або не з’єднані електрично (п. 5.3.5).

Якщо стіна горюча, а нагрівання провідника під струмом блискавки небезпечне для неї, між провідником і стіною лишають понад 0,1 м (кріплення можуть торкатися стіни). Коли такого проміжку не забезпечити, переріз сталевого струмовідводу має бути не менший за 100 мм² (п. 5.3.4, E.5.1.1).

Природні струмовідводи: каркас, арматура, фасад

Металеву конструкцію можна використати замість окремого провідника, якщо електрична безперервність між її частинами надійна, а розміри не менші за табл. 6 стандарту для звичайних струмовідводів (п. 5.3.5 a).

Арматура залізобетону йде в діло, якщо каркас електрично безперервний; для збірного залізобетону передбачають точки з’єднання елементів арматури (п. 5.3.5 b). Взаємопов’язаний сталевий каркас теж годиться, і тоді кільцеві провідники не потрібні (п. 5.3.5 c). Елементи фасаду, профільні рейки й металеві конструкції під фасадами підходять, якщо їхній розмір відповідає вимогам до провідників, товщина листа чи труби 0,5 мм і більше, а вертикальна провідність відповідає п. 5.5.3 (п. 5.3.5 d).

Металева ринва, що відповідає цим вимогам, теж може бути струмовідводом (E.5.3.5). Додаток радить максимально використовувати природні струмовідводи для збільшення числа паралельних шляхів струму. Якщо надійної безперервності немає, ставлять звичайні струмовідводи.

Перевірковий злучник

Перевірковий злучник встановлюють на кожному струмовідводі, окрім природних, з’єднаних з фундаментними заземлювальними електродами (п. 5.3.6). Злучник розмикають тільки інструментом, а в нормальному стані він залишається з’єднаним. Він спрощує електричні випробування й вимірювання: зокрема опору заземлення та наявності нерозривних сполучень (довідковий п. E.5.3.6).

Як перевіряють систему після монтажу й через які інтервали, розписано в статті про перевірку блискавкозахисту.

Кріплення провідників

Довідкова табл. E.1 дає рекомендовані відстані між точками кріплення провідників. Для стрічкових, гнучких і круглих провідників дворазового волочіння вертикальні ділянки кріплять через 1000 мм від землі до 20 м і через 500 мм від 20 м і вище. Горизонтальні: 1000 мм на горизонтальних поверхнях і 500 мм на вертикальних. Для круглих одножильних провідників у всіх випадках крок 1000 мм.

ДСТУ EN 62305-3:2021, довідковий додаток E, п. E.5.2.4.2, табл. E.1. Рекомендація, не вимога.

Щогла й стійка: чим вони відрізняються від будівлі

Правила з табл. 4 написано для будівель. Щогла, яку використовують як блискавкоприймач, у стандарті належить до ізольованої LPS. Для ізольованої системи стандарт каже, що металевим щоглам додаткові струмовідводи не потрібні (п. 5.3.2); для неметалевих щогл потрібен струмовідвід на кожну.

Це читання за аналогією: для стійки з перерізом, стиками секцій і фланцями прямих правил стандарт не дає. Що саме перевіряють проєктувальники, розписано в статті про сталеву щоглу як блискавкоприймач і струмовідвід. Зону захисту й клас LPS для щогли визначають окремо: див. розрахунок зони захисту та гайд з вибору громовідводу.

Компанія ПОЛІГОНАЛЬ виготовляє й проєктує громовідводи на багатогранних стійках заввишки від 5 до 40 м. Проєкт блискавкозахисту будівлі ця стаття не замінює: його виконує проєктувальник за ДСТУ EN 62305, а монтаж робить ліцензована будівельна компанія-партнер. Роботи з електричними з’єднаннями на висоті не робіть самостійно.

Що надіслати для підбору громовідводу

Якщо потрібен громовідвід на стійці, надішліть висоту стійки, тип об’єкта, вітровий район, додаткове обладнання (освітлення, антени) та розміри території, що захищається. Чого не знаєте, залиште порожнім, уточнимо. Терміни зібрано в статті Громовідвід, блискавковідвід, блискавкоприймач.