Перевірка й обслуговування блискавкозахисту: інтервали, огляд, записи

Коли й ким систему перевіряють

Розділ 7 ДСТУ EN 62305-3:2021 називає чотири випадки (п. 7.3): під час спорудження, після встановлення, періодично, а також після змін чи ремонту й тоді, коли відомо, що в споруду влучила блискавка. Довідковий додаток E радить перевіряти систему вже під час монтажу, особливо коли встановлюють компоненти, які буде приховано й які стануть недоступними для огляду; на щоглі це, наприклад, електрод у фундаменті. За грозової небезпеки систему не можна ні перевіряти, ні випробовувати, ні обслуговувати (п. 7.1).

Додаток E рекомендує доручати огляд фахівцю з блискавкозахисту (п. E.7.1). На практиці перевірки організовує власник щогли або експлуатуюча організація; програми перевірок і обслуговування, за додатком E, затверджує уповноважений орган, проєктувальник чи монтажник системи спільно з власником.

Інтервали за додатком E

Нормативний п. 7.3 років не називає, а відсилає до додатка E: інтервал залежить від характеру споруди, корозії та класу LPS. Таблиця E.2 дає максимальні інтервали:

Джерело: ДСТУ EN 62305-3:2021, додаток E (довідковий), табл. E.2: це рекомендації, а не вимога законодавства. До «критичних ситуацій» можуть належати споруди з чутливими внутрішніми системами, офісні й комерційні будівлі, місця скупчення людей. У табл. E.2 перший стовпець названо «Рівень захисту»; за табл. 1 стандарту рівні LPL I–IV відповідають класам LPS I–IV, тому тут вжито слово «клас».

Розбіжність у додатку й особливі випадки

У самому додатку є розбіжність: таблиця допускає для класів III–IV візуальний огляд раз на 2 роки, тоді як текст поруч радить оглядати систему принаймні щороку, а де погода різко змінюється чи умови екстремальні, то й частіше, ніж зазначено в таблиці. Яке з положень має пріоритет, додаток не пояснює, тож надійніше оглядати систему візуально щороку.

Повну перевірку з випробуваннями текст пропонує проводити раз на 2–4 роки, а в критичних умовах довкілля щороку (як приклад наведено гнучкі сполучні смуги в районах із сильним вітром). Щорічного повного випробування може вимагати й програма обслуговування замовника чи страховик. Де є особливі вимоги уповноважених органів, діють вони, а не таблиця. На інтервал впливають довкілля (у корозійній атмосфері огляди рекомендують робити частіше), матеріали й стан ґрунту.

Для будівель і споруд із ризиком вибуху діє обов’язковий додаток D. Електричні випробування LPS там проводять кожні 12 (+2) місяців або з окремо визначеним інтервалом (п. D.6.5; у самому пункті «+2» не пояснено). Пристрої захисту від грозових перенапруг (SPD) перевіряють не рідше ніж раз на 12 місяців чи щоразу під час електричного випробування LPS, а також після кожного підозрюваного удару блискавки (п. D.6.7). У примітці a до табл. E.2 довідкового додатка E для таких споруд необхідним названо візуальний огляд кожні 6 місяців; електричні випробування там радять проводити раз на рік, а прийнятним винятком вважають 14–15-місячний цикл, коли опір землі вимірюють у різні пори року, щоб побачити сезонні коливання. Чи належить до них ваш об’єкт, вирішує проєкт.

Що входить в огляд

За додатком E огляд охоплює перевірку документації, візуальний огляд, випробування й запис у звіт. Серед іншого візуально з’ясовують, що:

• проєкт відповідає стандарту, а система відповідає проєкту й перебуває в доброму стані;
• немає послаблених з’єднань і розривів провідників;
• немає корозії, особливо на рівні ґрунту;
• приєднання до землі цілі, провідники закріплено, механічний захист на місці;
• у споруді не з’явилося доповнень чи змін, які можуть потребувати додаткового захисту;
• немає ознак пошкодження SPD чи перегорілих запобіжників;
• відстань розділення дотримано (у стандарті вона названа роздільчою).

Коли струмовідводом слугує сама сталева стійка, до цього переліку доречно додати стики її секцій і фланці. Окремо про стики секцій стійки стандарт не говорить, але використання металевої конструкції як природного струмовідводу він пов’язує з надійною електричною безперервністю між її частинами (п. 5.3.5 a; про з’єднання — п. 5.5.3). Як перевіряти стики стійки, визначає проєкт.

Вимірювання: безперервність і опір землі

Випробування за п. E.7.2.4 складаються з перевірки безперервності (насамперед частин, недоступних для візуального огляду) і вимірювання опору землі. Результати записують у звіт.

Опір кожного електрода вимірюють окремо, розімкнувши перевірковий злучник між струмовідводом і електродом; якщо це практично можливо, вимірюють і опір усієї системи заземлення. За п. 5.3.6 перевірковий злучник необхідно встановити на кожному струмовідводі, крім природних струмовідводів, з’єднаних із фундаментними електродами; розмикатися він повинен лише за допомогою інструменту. Для вертикальних стрижнів і кільцевого електрода це роблять у колодязі перевірки, а коли це складно, додаток радить виконати високочастотні чи імпульсні вимірювання.

Низький опір заземлення (до 10 Ом на низькій частоті, якщо це можливо) стандарт лише рекомендує (п. 5.4.1). Коли опір усієї системи, виміряний не на промисловій частоті й не на кратних їй, нижчий за 10 Ом, мінімальні довжини електродів за рис. 3 можна не дотримувати (п. 5.4.2.1). Якщо виміряно більше, додаток радить звірити електроди з рис. 3; для електродів у скельних ґрунтах діють вимоги п. E.5.4.3.5, а вимога щодо 10 Ом не застосовується. Якщо заземлення не відповідає цим вимогам (електроди за рис. 3, стан і безперервність провідників та з’єднань) або це не вдається перевірити через брак даних, додаток вважає необхідним удосконалити його: додати електроди чи виконати нову систему. Тож значення 10 Ом саме по собі не вирок, але й не привід нічого не робити.

Питомий опір ґрунту змінюється за сезонами, особливо там, де сильно коливаються температура й опади, тому додаток рекомендує оцінювати його профіль за глибиною в різні погодні періоди. Суттєва зміна опору заземлення дає привід шукати причину. Якщо опір змінюється більше, ніж закладав проєкт, і особливо якщо він неухильно росте від перевірки до перевірки, додаток радить удосконалити заземлення. Як проєктують сам заземлювач, див. заземлення металевих опор.

Звіт про перевірку й записи

За додатком варто підготувати інструкцію з перевірки LPS (методи випробувань, порядок запису результатів) і передавати інспектору проєкт та попередні звіти. У звіті, на думку додатка, потрібні такі відомості:

• стан провідників блискавкоприймача й інших компонентів системи блискавкоприймачів;
• рівень корозії та стан протикорозійного захисту;
• надійність кріплення;
• виміряний опір землі;
• відхилення від вимог стандарту;
• зміни й доповнення в LPS і в самій споруді;
• результати випробувань.

За п. E.7.3.3 записи про обслуговування зберігають разом із проєктом LPS і звітами про перевірки.

Обслуговування й ремонт

Компоненти системи зазвичай за кілька років втрачають ефективність через корозію, погоду, механічні пошкодження та удари блискавки (п. E.7.3.1), тож обслуговування потрібне й за наявності протикорозійного захисту. У програмі обслуговування, за додатком, потрібен контрольний список, за яким нові результати порівнюють з попередніми: огляд провідників і компонентів, безперервність, опір землі, SPD, підтягування тримачів і перевірка захисту після змін у споруді (на щоглі, наприклад, нові антени чи кабелі).

Ремонт, якщо він потрібен, за додатком виконують негайно, не чекаючи наступного циклу. За п. 7.4 про всі виявлені недоліки треба повідомляти власника майна, а усувати їх належить без зволікань.

Стан самої сталевої стійки (шви, фланці, анкери, покриття) оцінюють окремо, під час технічного обстеження металевих конструкцій. Див. також: Блискавкозахист щогл і веж, Норми блискавкозахисту і громовідводи та блискавкоприймачі.