Норми блискавкозахисту: чому скасували старий ДСТУ і що діє зараз

Що скасовано і коли

ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» скасовано з 1 листопада 2019 року наказом Мінрегіону № 313 від 16.10.2019.

Що діє замість нього

Замість скасованого стандарту проєктування блискавкозахисту виконують за серією ДСТУ EN 62305 (гармонізована з міжнародним IEC 62305), яка складається з чотирьох частин:

• ДСТУ EN 62305-1 — загальні принципи;
• ДСТУ EN 62305-2 — керування ризиками;
• ДСТУ EN 62305-3 — фізичні пошкодження споруд і небезпека для життя (основна частина для розрахунку зовнішнього блискавкозахисту й зон захисту);
• ДСТУ EN 62305-4 — електричні й електронні системи в будівлях і спорудах.

Що змінилося в підході

Головна відмінність нової серії від старого національного стандарту — формалізована оцінка ризику (ДСТУ EN 62305-2): рівень необхідного захисту визначають розрахунком ризику для конкретного об’єкта, а не єдиним універсальним правилом. Замість фіксованих категорій старого стандарту нова серія оперує чотирма класами системи блискавкозахисту (LPS, від англ. lightning protection system; I–IV, від найвищого до найнижчого рівня захисту), у кожного з яких свої параметри розрахунку зони захисту — див. статтю Розрахунок зони захисту громовідводу.

Що це означає на практиці

Проєкт блискавкозахисту, розроблений за скасованим ДСТУ Б В.2.5-38:2008, формально не відповідає чинним нормам. Для нових об’єктів і під час оновлення документації орієнтуйтеся на серію ДСТУ EN 62305.

Чинні редакції

Серію ДСТУ EN 62305 оновлювали частинами, тому в проєкті варто зазначати редакцію кожної з них. Станом на жовтень 2026 року за відкритими базами нормативних документів ситуація така:

Частину 3 у редакції 2021 року прийнято наказом ДП «УкрНДНЦ» від 09.12.2021 № 490. Можуть з’явитися нові редакції: перед початком проєкту звіряйте перелік.

Приклад: клас і зона захисту

Візьмемо стрижневий блискавкоприймач заввишки h = 6 м і формулу методу сфери, що котиться: R = √(h × (2r − h)); значення r і R — як у таблиці.

Між класами I та IV радіус захисту різниться в 1,8 раза, а площа круга на рівні землі — приблизно в 3,4 раза. Тож клас I замість IV потребує вищої щогли або більшої кількості щогл на тій самій території. Це спрощена ілюстрація для одиночного стрижня на рівній ділянці; для реального об’єкта потрібен повний розрахунок за стандартом.

Струмовідводи й заземлення (частина 3)

Для неізольованої системи потрібно щонайменше два струмовідводи, розподілені по периметру; між ними рекомендовано однакові інтервали, а на кожному розі споруди, де це можливо, належить ставити струмовідвід (п. 5.3.3). Типові рекомендовані відстані зведено в таблиці розділу «Що залежить від класу системи».

Приклад. Будівля 60 × 30 м має периметр 180 м, тож за типовими відстанями це 18 струмовідводів для класів I–II, 12 для III і 9 для IV.

Для заземлювача рекомендовано низький опір: до 10 Ом, якщо це можливо, за вимірювання на низькій частоті (п. 5.4.1). Стандарт розрізняє тип А (окремі електроди біля кожного струмовідводу) і тип В (кільцевий або фундаментний заземлювач). Для мереж 0,4–10 кВ діють окремі норми ПУЕ — див. заземлення опор освітлення й ПЛ.

Що всередині частини 3 і що з цього обов’язкове

ДСТУ EN 62305-3:2021 — ідентичний (IDT) переклад європейського EN 62305-3:2011. Стандарт охоплює фізичні пошкодження споруди від блискавки та небезпеку для людей від напруги дотику й крокової напруги біля LPS і не стосується захисту електроніки від перенапруг (це EN 62305-4). Зміст: клас LPS (розд. 4); зовнішня система з блискавкоприймачами, струмовідводами, заземленням, матеріалами й розмірами (5); внутрішня з еквіпотенційними сполученнями та відстанню розділення s (6); перевіряння й обслуговування (7); напруга дотику й крокова (8).

У змісті стандарту обов’язковими названо додатки A (розміщення блискавкоприймачів), B (екран вхідного кабелю) і D (споруди з ризиком вибуху); довідковими — C (відстань розділення), E (настанови з проєктування, монтажу, обслуговування й перевіряння) та НА (національні стандарти). Тож інтервали оглядів з табл. E.2 і поради з додатка E — рекомендації, а не вимоги. Саму потребу в перевірках задає основний текст (п. 7.3): LPS перевіряють після встановлення, періодично (інтервали залежать від характеру споруди: проблем з корозією та класу LPS), після змін чи ремонту й після ураження блискавкою, якщо про нього відомо.

Що залежить від класу системи

Клас LPS (I–IV) відповідає рівню захисту LPL I–IV (п. 4.1) і задає одразу кілька параметрів. Ті, що найчастіше потрібні для щогл і стійок, зібрано в таблиці. Від класу не залежать товщина бляхи й труб у системі перехоплення (табл. 3), матеріали (табл. 5), мінімальні розміри провідників і електродів (табл. 6–9) та внутрішній захист, окрім відстаней розділення; довжина електродів l1 від класу залежить (див. таблицю).

Значення l1 зчитано з графіка, похибка близько ±1 м; для класів I і II це 5 м, поки питомий опір ґрунту ρ не перевищить приблизно 500 і 800 Ом·м, далі l1 зростає. Якщо опір заземлення, виміряний на частоті, відмінній від промислової й кратних їй, менший за 10 Ом, ці довжини можна не дотримуватися (п. 5.4.2.1).

Інтервали в табл. E.2

Табл. E.2 довідкова, а наведені в ній інтервали найбільші. Для критичних ситуацій (чутливі внутрішні системи, місця з великою кількістю людей) третій стовпець задає повний огляд щороку, а для споруд із вибухонебезпечними матеріалами примітка a до таблиці — візуальний огляд кожні 6 місяців. У тексті під таблицею сказано, що візуальний огляд виконують принаймні щороку. Інших інтервалів можуть вимагати уповноважені органи чи страховик.

Терміни стандарту й назви в документах

Чек-лист: чи відповідає проєкт чинним нормам

• у пояснювальній записці є посилання на серію ДСТУ EN 62305 із зазначенням редакцій (для частини 3 — 2021), а не на ДСТУ Б В.2.5-38:2008;
• виконано оцінку ризику за частиною 2 і за нею обрано клас системи (I–IV);
• метод зони захисту відповідає геометрії об’єкта, а для кількох блискавкоприймачів перевірено проміжки між ними;
• для кожної щогли визначено струмовідвід (власна сталева стійка чи окремий провідник) і тип заземлювача;
• захист електроніки всередині об’єкта винесено в окремий розділ за частиною 4;
• передбачено вимірювання опору заземлення після монтажу.

Типові помилки під час переходу на нові норми

• переносити категорію зі старого проєкту в новий як клас: клас I–IV визначають заново за оцінкою ризику;
• завжди брати найвищий клас «про запас»: як показує приклад вище, це означає значно вищі або численніші щогли;
• застосовувати формулу одиночного стрижня до кількох блискавкоприймачів чи складної форми.