Сітка блискавкозахисту на покрівлі: розмір комірки, кріплення, надбудови

Розмір комірки за класом захисту

За ДСТУ EN 62305-3:2021, п. 5.2.2, табл. 2, найбільша комірка сітки така: клас I — 5×5 м, клас II — 10×10 м, клас III — 15×15 м, клас IV — 20×20 м. Це граничні значення, тож сітка не повинна мати комірок більших за ці.

Клас системи визначають за оцінкою ризику (ДСТУ EN 62305-2). Як це пов’язано з радіусом сфери й захисним кутом, розібрано в статті про розрахунок зони захисту громовідводу.

З трьох прийнятних методів розміщення приймачів (кут, сфера, сітка) сітка найкраще підходить для плоских поверхонь (п. 5.2.2; дод. E, E.5.2.2). Метод сфери, що котиться, прийнятний для всіх випадків.

Як розкладають сітку на плоскому й похилому даху

Провідники кладуть по краях покрівлі, по звисах і по гребеню, якщо нахил більший за 1/10 (дод. E, E.5.2.2). Решту площі розбивають провідниками на комірки не більші за табличні. Якщо поверхня покрівлі перевищує розміри комірки за табл. 2, додають провідники (E.5.2.4.2).

Є ще дві умови. Струм блискавки повинен мати щонайменше два окремі металеві шляхи до землі, а провідники прокладають найкоротшими прямими трасами. Чим більше струмовідводів, тим менша роздільна відстань усередині будівлі (E.5.2.2, примітка до умови c).

На плоскому даху периметрові провідники ставлять якомога ближче до зовнішніх країв. Якщо на покрівлі може збиратися вода, приймачі кріплять вище за найвищий можливий рівень води (п. 5.2.4, примітка).

На похилому даху провідник проходить по гребеню. На невеликому будинку з гребенем, який цілком у зоні захисту гребеневого провідника, щонайменше два спуски прокладають рубами схилів на протилежних кутах (E.5.2.4.2). Схеми сітки на плоскому й похилому даху — рис. E.21a–b, приклади розмірів на похилій покрівлі — рис. E.22.

Якщо черепичну покрівлю не хочуть псувати зовнішніми провідниками, на будівлях до 20 м ведуть прихований провідник під черепицею. До нього додають короткі вертикальні стрижні (0,3 м із кроком менше 10 м) або пластини з кроком менше 5 м (E.5.2.4.2, рис. E.23). Провідник по поверхні черепиці простіше перевіряти, а при прямому ударі менший ризик пошкодити саму черепицю.

Труби, вентиляція й кліматичне обладнання на даху

Металеву надбудову можна лишити без стрижнів, якщо вона вкладається в усі три межі одночасно: заввишки до 0,3 м над покрівлею, загальною площею до 1,0 м² і довжиною елемента до 2,0 м (E.5.2.4.2.4). Якщо перевищено хоча б одну межу, надбудову захищають стрижнем, а прихований металевий елемент без роздільної відстані з’єднують із системою приймачів щонайменше одним провідником (E.5.2.4.2.4).

Неструмопровідна надбудова, яка не потрапляє в зону захисту стрижнів, не потребує додаткового захисту, якщо виступає над поверхнею, яку утворює система приймачів, не більше ніж на 0,5 м (E.5.2.4.2.4).

Окремо виділено два випадки. Якщо від надбудови всередину будівлі йдуть дроти чи металеві труби, вони можуть провести значну частину струму всередину, тому такі надбудови захищають приймачами. А надбудови з електроустаткуванням чи обладнанням для обробки інформації повинні опинитися в зоні захисту приймача незалежно від розмірів (E.5.2.4.2.5).

Захищають надбудову стрижнем такої висоти, щоб вона вся була в зоні захисту (за сферою або кутом з табл. 2). Роздільна відстань між стрижнем і надбудовою має відповідати п. 6.3. Для димаря стрижень за методом кута показано на рис. E.22b.

Кріплення провідників: центри фіксації

Провідники на покрівлі й стінах кріплять розпірками й затискачами, струмопровідними або неструмопровідними (E.5.2.4.2). Кріплення має витримувати вітер, погоду й роботи на покрівлі (там само).

Рекомендовані відстані між точками кріплення дає табл. E.1.

ДСТУ EN 62305-3:2021, дод. E, табл. E.1 (довідковий).

Горюча покрівля: відстань до провідників

Якщо покрівля горюча, провідники не кладуть упритул. Від провідників до займистого матеріалу залишають щонайменше 0,1 м (E.5.1.1; п. 5.2.4), для очеретяних дахів без сталевих сволоків — не менше 0,15 м. Інші способи: збільшити переріз провідника або поставити теплозахисний шар між ним і покриттям (E.5.2.4.1).

Металева покрівля: чи можна її пробивати

Якщо проколювати покриття не можна, сітку піднімають над покрівлею на опорах: приймачі розставляють так, щоб сфера за табл. 2 не торкалася жодної частини покрівлі, включно зі стоячими фальцями (E.5.2.4.2, рис. E.26). Опори бувають неструмопровідні й струмопровідні. У другому випадку з’єднання з бляхою повинно витримувати частину струму блискавки.

Ударом блискавки гідроізоляцію на металевих і інших покрівлях може пробити, тоді вода просочується далеко від місця удару. Це один з аргументів на користь системи приймачів (E.5.2.4.2).

Чи можна саму бляху вважати приймачем, вирішують за умовами п. 5.2.5: надійні електричні з’єднання між листами, товщина за табл. 3, відсутність ізоляційного покриття й відсутність небезпечного нагрівання внутрішньої поверхні в точці удару, якщо є ризик перегрівання чи займання. Цю перевірку робить проєктувальник.

Сітка чи стрижні: що кажуть норми

Критерію вибору між стрижнями, тросами й сіткою стандарт не дає: усі три рівноцінні (E.5.2.1). Вирішують умови об’єкта, а метод обирає проєктувальник (E.5.2.2). Нижче те, що з цього приводу сказано в стандарті.

• складна форма даху: метод сфери придатний для споруд складної форми, а сітка особливо придатна для плоских поверхонь (п. 5.2.2; E.5.2.2);
• на горючій покрівлі: ізольовану систему слід розглянути, якщо тепловий і вибуховий вплив у точці удару небезпечний для будівлі чи її вмісту (п. 5.1.2). Окремі щогли ставлять на роздільній відстані від будівлі, рис. E.13;
• надбудови з електроустаткуванням або обладнанням обробки інформації мають бути в зоні захисту приймача (E.5.2.4.2.5).

Компанія ПОЛІГОНАЛЬ виготовляє окремостоячі громовідводи на багатогранних гнутих стійках і щоглах 5–40 м. Дахові блискавкоприймачі виготовляємо за кресленнями або за технічним завданням замовника. Висоту й радіус захисту стрижня прикидають калькулятором зони захисту, а як влаштована вся система, описано в статті про блискавкозахист щогл і веж. Сталеву стійку іноді використовують і як приймач, і як струмовідвід: це розібрано в статті про сталеву щоглу.

Що надіслати для підбору громовідводу

Надішліть висоту будівлі, тип об’єкта й вітровий район. Невідомі дані можна не вказувати, ми уточнимо. Проєкт блискавкозахисту будівлі ця стаття не замінює: клас системи, схему сітки й з’єднання визначає проєктувальник, а робити їх треба силами кваліфікованих фахівців. Підбір стійки й щогли для громовідводу можна почати з каталогу громовідводів 6–40 м.