Громовідвід на приватний будинок: що потрібно за нормами

З чого складається громовідвід на будинку

Зовнішня система блискавкозахисту перехоплює прямий удар, відводить струм від місця влучання до землі й розтікає його в ґрунті без пожежі та небезпечного іскріння (ДСТУ EN 62305-3:2021, п. 5.1.1). У ній виділяють три частини: блискавкоприймач, струмовідводи й заземлювач. Як ці слова співвідносяться між собою, пояснює стаття про терміни.

Приймачем може бути стрижень, натягнутий трос чи сітка на покрівлі. Струмовідводи йдуть від приймача вниз по стінах, заземлювач лежить у ґрунті навколо будинку. Усе це проєктують разом: розміри кожної частини залежать від класу захисту.

У більшості випадків систему можна з’єднати з будинком. Окремо від нього її ставлять, коли нагрівання в точці удару може пошкодити споруду чи її вміст: типові приклади — горюча покрівля чи горючі стіни (п. 5.1.2).

Який клас захисту потрібен

Стандарт має чотири класи системи блискавкозахисту, від I до IV. Від класу залежать радіус кулі для розрахунку зони, розмір комірки сітки, відстань між струмовідводами й мінімальна довжина заземлювачів (п. 4.1).

Клас не вибирають на око. Його визначають за оцінкою ризику за ДСТУ EN 62305-2 «Керування ризиками» (п. 4.1; назва частини 2 — у додатку НА). Цю оцінку робить проєктувальник блискавкозахисту, бо вона враховує розміри будинку, його призначення й те, що в ньому зберігається.

Для орієнтиру ось що закладає клас у зовнішню систему (табл. 2 і табл. 4 ДСТУ EN 62305-3:2021).

Значення граничні (максимальні) для радіуса кулі й сітки; відстані між струмовідводами в табл. 4 стандарту названо типовими рекомендованими.

Приймач на даху: стрижень чи сітка

Приймачі розміщують за одним чи кількома методами: захисного кута, кулі, що котиться, і сітки (п. 5.2.2). Для даху будинку це можуть бути стрижні та сітка. Як працює метод кулі й чому радіус залежить від класу, показано в статті про розрахунок зони захисту.

Висоту стрижня підбирають розрахунком так, щоб увесь дах і надбудови (димар, антена, вентиляційна шахта) опинилися під захистом. Прикинути радіус захисту за класом можна в калькуляторі. Універсальної висоти «для будинку» не існує.

Якщо покрівля горюча, провідники приймача не можна класти впритул до неї. Для таких випадків додаток E радить тримати між провідниками системи та займистими матеріалами щонайменше 0,1 м (п. E.5.1.1). Легкозаймисті частини будинку не повинні торкатися елементів системи й лежати безпосередньо під металевою покрівлею, яку використовують як приймач (п. 5.2.4).

Струмовідводи: скільки й де

Для системи, закріпленої на будинку, струмовідводів має бути щонайменше два. Їх розподіляють по периметру, бажано з однаковими інтервалами, і ставлять на кожному розі будинку, де це можливо (п. 5.3.3).

Типові відстані між ними залежать від класу й наведені в таблиці вище. Тому на довгій стіні струмовідводів може бути більше, ніж по одному на кут.

Якщо достатню відстань від струмовідводу до займистого матеріалу не можна забезпечити, переріз сталевого струмовідводу має бути не менший за 100 мм² (п. 5.3.4).

Біля струмовідводів напруга дотику може загрожувати життю, навіть коли система змонтована правильно. Тому розділ 8 стандарту називає умови, за яких ризик вважають прийнятним, наприклад коли за нормальної експлуатації в межах 3 м від струмовідводів немає людей (п. 8.1).

Заземлення: тип A і тип B

Стандарт описує два способи розмістити заземлювач (п. 5.4.2). Тип A — окремі горизонтальні чи вертикальні електроди біля кожного струмовідводу, всього не менше двох. Тип B — кільцевий електрод навколо будинку, який стикається з ґрунтом принаймні на 80 % довжини, або фундаментний заземлювач, що утворює замкнений контур.

Для типу A є мінімальна довжина електродів за класом. Її можна не дотримуватися, якщо опір заземлення, виміряний на частоті, відмінній від промислової, менший за 10 Ом (п. 5.4.2.1). Коли довжини не набрати, застосовують тип B.

Додаток E називає рекомендованим загальний опір 10 Ом і радить добирати глибину та тип електродів так, щоб на них менше впливали корозія, висихання й промерзання ґрунту. У мороз перші півметра вертикального електрода не враховують (п. E.5.4.1).

Загальні вимоги ПУЕ до заземлення опор зібрано в статті про заземлення опор.

Перевірка й обслуговування

Громовідвід перевіряють після монтажу, потім періодично, а також після змін чи ремонту й тоді, коли відомо, що в будинок влучила блискавка (п. 7.3). Таблиця E.2 додатка E дає максимальні інтервали: для класів I і II візуальний огляд щороку, повний раз на 2 роки; для III і IV візуальний раз на 2 роки, повний раз на 4 роки.

Під час перевірки дивляться на корозію приймача, провідників і з’єднань, вимірюють опір заземлення. Детальніше про інтервали, огляд і записи — у статті про перевірку блискавкозахисту.

Що не варто робити самотужки

Роботи на даху й вибір класу — задача для фахівця. (прибрати речення або замінити на: «Від зони захисту й з’єднань залежить, чи працює система.») Додаток E радить доручати огляд фахівцю з блискавкозахисту (п. E.7.1).

Тому самостійно можна розібратися в схемі й підготувати вихідні дані. А ось розрахунок зони, добір перерізів, з’єднання провідників і вимірювання опору заземлення краще довірити фахівцям з блискавкозахисту.

Коли доречна окрема стійка

Окремо стоячий громовідвід на металевій стійці розглядають, коли кріпити систему до будинку небезпечно: наприклад, під горючою покрівлею. Для ізольованої системи з металевою щоглою додаткові струмовідводи не потрібні (п. 5.3.2 а). Про це докладно в статті про сталеву щоглу як приймач і струмовідвід.

Компанія ПОЛІГОНАЛЬ виготовляє громовідводи на багатогранних гнутих стійках висотою 5–40 м. Монтаж виконує ліцензована будівельна компанія-партнер. Дахові блискавкоприймачі виготовляємо за кресленнями або за технічним завданням замовника. Щоб підібрати стійку, надішліть висоту будинку, розміри ділянки та вітровий район.